Іриси (Iris) або Півники – напрочуд гарні багаторічні цибулинні квіти, що вражають уяву різноманіттям форм, фарб та відтінків. Плоскі тоненькі дворядні листові пластини мають мечоподібну форму, рідко зустрічаються лінійні. На поверхні знаходиться тонкий шар з воску. Як правило, квіточки поодинокі, але зустрічаються на таких рослинах і невеликі суцвіття. Вони, як правило, запашні і мають великий розмір, їх виділяє вельми незвичайна форма, а також химерне забарвлення.
У квітів 6 пелюсток, які є частками оцвітини. Зовнішні частки (3 шт) злегка вивернуті донизу і мають відмінне від верхніх часток забарвлення. Зрослі верхні частки формою нагадують трубку. Цвітіння тривале з травня місяця та до липня. Одночасно розпускається дві або три квіточки, і вони не в’януть протягом 1-5 днів.
У 20-х роках минулого століття селекцією ірису активно зайнялися у багатьох європейських країнах, а також у США та Канаді, Японії та Австралії. З того часу було виведено понад 40 тисяч найрізноманітніших та найефектніших сортів.
Квітки ірисів активно використовують у кулінарії. З них варять варення, роблять здобне крохмалисте борошно для тортів, використовують як каперси в маринаді, додають у супи та м’ясні страви як приправу. Іриси випромінюють чудовий, тонкий аромат, що наповнює сад дивовижним чарівним запахом. Тому рослини широко використовують у парфумерній промисловості для виготовлення парфумів, кремів, дезодорантів та дуже дорогої пудри.
Посадку цибулин ірисів у відкритий ґрунт проводять або наприкінці квітня, як тільки розмерзнеться земля, або наприкінці вересня. Температура ґрунту при цьому має бути не нижче 12 градусів.
Садять цибулини на ділянці, добре освітленій сонцем. Ґрунти ірисам потрібні нейтральні або у крайньому випадку слабокислі (рН 6,5 – 7,0). Глибина лунки залежить від розміру цибулини. З урахуванням дренажу з піску, що викладають на дно шаром 5 см, вона повинна становити не більше 12 см. Відстань між рослинами – 15 см.
Посадковий ґрунт готують із верхнього родючого шару, компосту та піску в рівних пропорціях. У кожну лунку додають фосфорно-калійні добрива (суперфосфат та сірчанокислий калій) та золу.
При посадці цибулин паросток має бути спрямований нагору. Лунки засипають посадковою сумішшю і добре утрамбовують, щоб цибулина була повністю закрита землею. Посадки відразу ж добре поливають теплою водою і якщо якась цибулина оголилася, зверху засипають її землею.
Як правильно доглядати за ірисами
Всі іриси (крім японської) досить посухостійкі. Вони накопичують вологу корінням, і тому можуть довго без неї обходитися, але земля навколо них завжди має бути вологою та пухкою. У період цвітіння поливають частіше. Поливати рекомендується ввечері, намагаючись, щоб краплі води не потрапили на квіти та листя.
Після закінчення цвітіння все засохле листя і квітки акуратно обрізають. Бородаті мініатюрні та середньорослі іриси на зиму не вкривають. Інші мульчують сухим листям і закривають ялиновим лапником.
Ірис виростила Данилова Євгенія:
Сорт «Ірис What Again»
Підгодовують іриси тричі за сезон: навесні рослинам дають азотне харчування (розчин сечовини або настій із коров’ячого посліду у співвідношенні 1:10). Влітку дають азотно-калійні добрива, а восени – калійно-фосфорні.
Коли обрізати на зиму
Іриси на зиму зазвичай обрізують восени після закінчення їхнього цвітіння та коли листя засохне. Це зазвичай відбувається з середині до кінця осені. У тому випадку, якщо розсадка цього року не передбачається, то рекомендується видалити квітконоси після того, як рослина відцвіте.
Якщо починається жовтіння листових пластин, рекомендується їх обрізати, зробивши напівкруглу форму кінчика. Так, іриси залишаться гарною окрасою саду і встигнуть до зими набратися необхідних поживних речовин та сил.
При теплому осінньому періоді найчастіше відбувається повторне цвітіння. Після того, як листові пластини потьмяніють, їх необхідно обрізати, залишивши лише 10-15 сантиметрів. Обрізки треба знищити (спалити), оскільки на поверхні можуть бути хвороботворні мікроорганізми, і навіть яйця шкідливих комах.
Види Ірисів
Існує безліч видів ірисів, більшість з яких дуже теплолюбні. В Україні найкраще вирощувати такі види ірисів: бородаті (найчисленніша група), луїзіанські та японські.
Іриси виростила Тамара:
Бородаті іриси
В основному саме вони ростуть у квітниках садівників-аматорів та поділяються на:
мініатюрні (до 45 см)
середньорослі (до 65 см)
високі (понад 70 см)
Бородаті іриси напрочуд гарні і відрізняються найрізноманітнішими формами та забарвленнями. Це дуже яскраві, розкішні квіти, які прикрашають сад із травня до серпня. Вони не бояться зимових морозів і мають підвищену стійкість до грибкових хвороб.
Люблять сонце, але добре зростатимуть і в півтіні. Прекрасно виглядають у будь-яких кольорах та в середньому ярусі альпійських гірок.
Луїзіанські іриси
Цей вид був знайдений у дикій природі на півдні штату Луїзіана у США. На його основі було створено безліч сортів, серед яких є досить морозостійкі. Рекордсмен з росту – сорт «Ретт».
Квітки у цих ірисів великі та яскраві. Добре рости і цвісти вони будуть лише на повністю освітленому сонячному місці. Цей вид цікавий тим, що його можна використовувати для декорування водойм. Вид можна висаджувати у квітник або на дно маленьких штучних ставків глибиною трохи більше 25 см.
Ірис японський
Відомий своєю неперевершеною красою, розмаїттям кольорів і елегантними формами квітів. Цей вид ірису має довгу історію вирощування та широку популярність серед садівників і любителів квітів.
Дуже велика квітка (до 30 см в діаметрі) з довгим (до 65 см) витонченим листям. Має округлу форму з широкими пелюстками, що додає їм витонченості і грації. Використовується дизайнерами як акцентна рослина у будь-якому квітнику.
Листя: вузьке, мечеподібне, зелене – утворює гарний компактний кущ. Воно також може мати деякі декоративні смуги або плями.
Вид вимагає добре освітленого місця з частковою тінню, найкраще росте в родючих і добре дренованих ґрунтах. Чудово підходить для озеленення водоймищ, створює елегантну атмосферу в саду і використовується для створення квіткових алей, клумб і квіткових композицій.
