Ландшафтний дизайн – це витончене мистецтво, яке допомагає перетворити наші простори в естетичні місця, де природа і архітектура гармонійно переплітаються. У цьому процесі особливу роль відіграють вічнозелені рослини для огорожі, які виконують не тільки практичну, але й естетичну функцію.
Огорожі впливають на загальний вигляд саду, надають йому форму, структуру і визначають його обсяг. Вони служать межею між приватною територією і зовнішнім світом, надають відчуття особистого простору і затишку.
Природними союзниками для створення огорожі є вічнозелені кущі, що мають багато переваг у порівнянні з листопадними рослинами. Вони залишають своє зелене покривало протягом усього року, створюючи чудовий фон для інших рослин, вимагають менше догляду, стійкі до вітру та холодних погодних умов.
Як підібрати рослини для огорожі
Як досвідчений садівник, при виборі вічнозелених кущів для створення огорожі, я звертаю увагу на три фактори, що допомагають забезпечити успішний результат.
- Важливо обрати рослини, які відповідають потрібному розміру та формі огорожі. З урахуванням доступного простору, виберіть рослини, що забезпечать необхідний результат. Високі дерева зазвичай зонують ділянку і відокремлюють її від сусідів, а низькі – поділяють різні простори і служать окантовкою кордонів грядок і доріжок.
- При виборі зверніть увагу на швидкість росту рослин, що вплине на те, як швидко ваша огорожа буде готова до виконання своєї функції і яка буде її довговічність. Також швидкозростаючі рослини можуть вимагати більше регулярного обрізання і догляду.
- Переконайтеся, що обрані рослини відповідають умовам вашого садового майданчика. Одні вимагають добре дренованого ґрунту, тоді як інші можуть рости в звичайному садовому. Певні рослини потребують повного сонячного світла і погано ростуть в тіні, тоді як інші можуть прекрасно зростати в півтіні або повній тіні. Також слід звернути увагу на зимостійкість рослин.
Вічнозелені рослини для живої огорожі
Самшит (Buxus)
Якщо ви шукаєте рослини, які додадуть елегантності та класики до вашого саду, то одна з таких – самшит. Ця вічнозелена красуня не тільки додає стилю, але й використовується в ландшафтному дизайні для створення вишуканих архітектурних форм.
Buxus належить до родини Buxaceae і включає приблизно 70 видів. Ці рослини характеризуються густим листям зі своєрідним блакитним відтінком. Вони вічнозелені і зберігають свою красу протягом усього року. Кущі або невеликі дерева виростають від 2 до 12 метрів.
Самшити досить невибагливі рослини: вони ростуть на кам’янистих грунтах, на узліссях і темних листяних лісах. Дуже тіньовитривалі та теплолюбні, в природі живуть на слабокислих ґрунтах. Можуть підмерзати, особливо верхні нові паростки.
Це ідеальний вибір для створення розмежувальних ліній, бордюрів та об’ємних форм. Вони використовуються для створення живих стін, алей та геометричних візерунків в саду. Ви можете комбінувати різні види та сорти для створення унікальних композицій в садовому дизайні. З кущів створюють живоплоти, садячи рослини одна від одної на відстані 15-25 см. Іноді саджають в шаховому порядку, таким чином щільність загороді буде досить густа. До популярних видів відносять Buxus sempervirens та Buxus microphylla.
Туя (Thuja)
Туя – хвойна рослина сімейства Кіпарисові. З усіх вічнозелених рослин саме туя найчастіше використовується для створення живоплоту. Характерна ознака виду – плоскі гілки, на яких розміщується хвоя, що нагадує своєю формою лусочки. Крона дерев часто має конусоподібну форму і наповнює повітря особливим запахом. Їй можна надавати різні форми, тому рослина може вдало вписатися майже в будь-який стильовий напрямок.
При виборі місця висадки варто орієнтуватися на забарвлення крони. Так, якщо хвоя представлена всіма відтінками жовтого або змінює своє забарвлення, то її слід висаджувати на ділянці, що добре освітлюється. Рослини з кроною зеленого кольору універсальні, тому однаково добре переносять як сонячні промені, так і затінені ділянки.
Щоб рослина добре розвивалася, потрібно витримати певну відстань між деревами. Щільність висадки визначається різновидом туї та шириною крони. Так, живі огорожі, рекомендується робити на відстані один від одного не менше 50 см.
Незважаючи на універсальність, більшість сортів віддають перевагу добре зволоженим грунтам. Нестача вологи відразу ж позначається на декоративності крони та втраті забарвлення. З настанням періоду вегетації старі висохлі пагони обов’язково зрізають, струшуючи гілки для звільнення від хвої. Стрижуть рослини при необхідності, при цьому допустимо зрізати не більше третини пагона.
Найбільшою популярністю в ландшафтному дизайні користується туя західна, а серед її сортів особливе місце займають сорти Смарагд і Брабант. Брабант має яскраво виражену конусоподібну крону та виростає до 4 метрів. Приріст від 20 до 30 см на рік, потребує хорошого освітлення. Для отримання добротної щільної огорожі необхідно висаджувати туї на відстані від 50 до 70 см. Смарагд росте трохи повільніше і має не такі розлогі гілки.
Ялівець (Juniperus)
Ця родина має багато видів і сортів з різноманітними формами та відтінками листя, що чудово підходять для огорож. Серед них зустрічаються деревоподібні види, що досягають 10-15 м у висоту, середнього розміру дерева і чагарники, а також дуже низькі види. Абсолютно різним буває і забарвлення хвої: зустрічаються сорти не лише традиційного зеленого кольору, а й сіро-блакитного, смарагдового, блакитного, золотаво-жовтого.
Відрізняються сорти також швидкістю росту: в одних щорічний приріст становить близько 3 см, в інших – 15-20 см. Залежно від цих особливостей, ялівці використовують з різними цілями: як солітер, у групових посадках, для створення живоплоту.
Ялівець звичайний — тіньолюбні, досить посухостійкі (проте добре реагують на обприскування крони), невибагливі до ґрунту (але краще зростатимуть на легкому та родючому). Багато видів морозостійкі і можуть зимувати без укриття (виняток – саджанці в перший рік після посадки), для захисту від морозів достатньо замульчувати грунт товщиною 10-15 см.
Для живоплоту краще вибирати конусоподібні сорти ялівцю. Розлогі рослини використовуються в ландшафтному дизайні для декорування бордюрів.
Ялівець висаджують в шаховому порядку, відстань між рослинами має бути не менше 60 см. Декілька популярних видів ялівцю, які чудово підходять для створення живої огорожі:
- Juniperus communis має густу конусоподібну форму та стійкий до різних умов зростання. Він ідеально підходить для невисоких огорож та хвойних алей.
- Juniperus chinensis отримав багато сортів з різними відтінками та формами крони. Ялівці цього виду є чудовим вибором для живої огорожі завдяки своїй густій кроні та декоративним ягодам.
- Juniperus scopulorum має гарну пірамідальну форму та підходить для створення високої та стійкої живої огорожі.
Кипарисовик (Chamaecyparis)
Кіпарисовик – вічнозелене хвойне дерево або чагарник родини Кіпарисові. Цей родич кипарису зовні дуже на нього схожий, відрізняються рослини гілками (у кипарисовика вони більш плоскі) та шишками.
Залежно від виду та сорту, висота рослин сильно різниться і може змінюватись від 0,5 м (наприклад, сорт Sungold) до 15-20 м у деяких представників. Ландшафтних дизайнерів приваблює велика різноманітність форм. Зустрічаються сорти не тільки з пірамідальною та колоноподібною кроною, але і з кулястою, конусоподібною та іншими.
Вражає і фарбування хвої. Вона може бути темно-зеленою, сіро-блакитною, блакитною, смарагдовою, жовто-зеленою та золотистою. Звертайте увагу на морозостійкість рослин, оскільки деякі сорти в умовах України можуть рости лише у контейнерах.
Chamaecyparis не завдасть вам багато клопоту, якщо ви посадите його на сонячній ділянці (особливо важливо це для рослин з жовтими відтінками хвої), де буде захист від холодних північних вітрів. Врахуйте також, що рослина любить вологий ґрунт із нейтральною або злегка кислою реакцією, тому підбирайте місце з урахуванням цих особливостей.
У ландшафтному дизайні популярністю користуються такі види:
- кипарисовик Лавсона
- кипарисовик горіхоплідний
- кипарисовик туєподібний
- кипарисовик туполистий
Плющ садовий (Hedera)
Вічнозелена ліана з прекрасними листям часто використовується для створення живої огорожі. Його унікальність полягає в тому, що він здатен рости вертикально та горизонтально, прикріплюючись до опори за допомогою коренів, що робить його ідеальним для огорожі територій у саду або ландшафтному дизайні.
Якщо у вас паркан із сітки-рабиці, то по периметру з інтервалом 30-50 см висаджуються пагони цієї рослини. У перший рік плющ зростатиме повільно, він спочатку розвиває свою кореневу систему. Але на наступний сезон додасть у зростанні по сітці і за 2-3 сезони закриє огорожу повністю. Плющ дуже легко розмножувати пагонами, він легко дає коріння, якщо присипати живець пагона землею і поливати.
Плющ садовий росте практично на будь-якому ґрунті, крім глинистого, який затримує надходження кисню до кореневої системи. Більше того, глина здатна затримувати вологу, що може призвести до загнивання коренів. Оптимальним варіантом для вирощування стане земля з вапном і гумусом, тобто вологоємний та повітропроникний субстрат.
Плющ може створити високу, густу та непрозору перегородку, яка забезпечить приватність, додасть захист від шуму та вітру, створюючи затишну атмосферу. Популярні види для живої огорожі: Hedera helix, Hedera hibernica та Hedera canariensis, які відрізняються своїм розміром, формою та кольором листя.
Тис (Taxaceae)
Вічнозелене дерево родини Тисові. Висота рослини може досягати 10-20 м. Використовується в ландшафтному дизайні як для одиночних посадок, так і для створення живоплоту, так як добре переносить стрижку.
Сорти сильно різняться між собою і за висотою, і за швидкістю зростання. Існують такі, які ростуть переважно завширшки, і такі, які, навпаки, зберігають невеликий діаметр, але при цьому виростають високими. Річний приріст рослини заввишки може становити 10-20 см і навіть більше.
Що стосується умов виростання, то більшість представників тису ягідного не люблять вкриті прямим сонячним променям і ділянки, що продуваються вітрами. Ґрунт ці рослини люблять легкій, поживній, із слабокислою реакцією. Догляд полягає в регулярній стрижці, мульчуванні та не частих поливах у посушливе літо. Укриття на зиму потребують лише молоді рослини.
Використання тису для живої огорожі популярне завдяки його естетичної привабливості, густому зеленому листю та довгому терміну служби. Також з нього можна формувати різні геометричні фігури, що додасть декоративності вашому садовому ландшафту.
Ялина (Picea)
Ялинку ми звикли бачити в одиночних посадках, і багато садівників не думає, що з неї можна створити чудову огорожу. Ялина послужить вам не одне десятиліття, причому з кожним роком ставатиме все гарнішою, завдяки колючим голкам і густим переплетінням гілок ви надійно захищені від непроханих гостей. Щільна поросль оберігає ділянку від вітру та вуличного пилу, затримує сніг, знижує рівень шуму.
В умовах України для створення живоплоту з ялини найчастіше використовують ялинку звичайну (ялина європейська). Це дерево адаптоване до кліматичних умов, тому не завдасть вам особливого клопоту. Крім того, воно добре піддається стрижці, що важливо, якщо ви вирішили створити огорожу певної форми. Ялина чудово переносить затінення, добре росте на родючих легких ґрунтах. Не любить застою води, досить посухостійка.
Саджанці ялини слід висаджувати в кінці серпня або квітня. Рослини, що ростуть у контейнерах, можна садити цілий рік, за винятком зимового періоду, коли земля промерзає. Ями для посадки слід викопати з урахуванням розміру кореневої системи.
При посадці ялини та будь-яких інших хвойних рослин уникайте занадто високої щільності.
Зазвичай їх висаджують з інтервалом 30-50 см зазвичай в один ряд. Рослини слід висаджувати на ту ж глибину, на якій вони росли в розпліднику або контейнері. Дуже важливо утрамбувати землю навколо нещодавно висаджених посадок.
Сосна (Pinus)
З усіх вічнозелених хвойних дерев для створення живоплоту сосну використовують найрідше. Найчастіше її можна зустріти в одиночних посадках або групових композиціях з іншими хвойними або листопадними деревами. Однак у огорожі із сосни є чимало переваг. Дерево чудово почувається в нашому кліматі і спокійно переносить сильні морози та часту літню посуху. Сосна невимоглива до ґрунту, легко приживається на новому місці, невибаглива у догляді.
З мінусів можна назвати те, що рослина страждає від загазованості повітря, тому в таких умовах міста погано зростатиме. Одна з найважливіших умов розвитку – сонячна ділянка, культура надзвичайно світлолюбна. Крім того, дереву складно надати нової форми, неправильне обрізання може йому нашкодити.
Розташовувати смугу із соснових дерев раціонально з північного боку, де саджанці не обпалить сонце, а коли дерева підростуть, то стануть чудовим захистом від снігу та вітрів. При цьому на ділянці в денний час не буде темно, оскільки дерева, що ростуть із півночі, не створюють тіні. До вибору саджанців потрібно підійти дуже ретельно. Відмінність якісного посадкового матеріалу у добре розвиненій кореневій системі. Ідеальний вік саджанця для огорожі три роки. Якщо споруджується живопліт із сосни звичайної, то в довжину деревце не повинно перевищувати пів метра.
Як створити огорожу з вічнозелених рослин
Перш за все, визначте місце, де плануєте створити огорожу. Ретельно розрахуйте довжину і висоту потрібної огорожі. Вибирайте рослини, які підходять для даного місця з урахуванням умов грунту та освітлення.
Перед посадкою дерев ретельно підготуйте ґрунт. Викопайте ямки відповідних розмірів і забезпечте гарну дренажну систему для уникнення застою води. Розміщуйте кущі на відповідній відстані один від одного, згідно зі створеним планом. Не забувайте поливати рослини після посадки, а також мульчувати грунт, щоб зберегти вологу та знизити ріст бур’янів.
Обрізка грає важливу роль у формуванні огорожі. Підстригають рослини ранньою весною, до початку руху соку або в період активного росту. Хвойні і дрібнолисті підстригають ручними, електричними садовими ножицями. Вічнозелені рослини з великими листям і міцними стеблами обрізають секатором.
Тим, кому до душі природність чи не хочеться займатися стрижкою, варто посадити на ділянці вільно зростаючі рослини. Висота природних регулюється підбором рослин. Їх основна перевага полягає в мінімальному догляді.
Листяні рослини ростуть набагато швидше, ніж хвойні, тому доведеться обрізати огорожу, створену з них частіше. На відміну від листяних живоплотів, які вимагають стрижки до декількох разів на рік, хвойні вічнозелені рослини зазвичай зрізають тільки навесні. Це потрібно для того, щоб до зими молоді пагони більше не піддавалися морозу.
