Зефірантес

Зефірантес (Zephyranthes) відноситься до цибулинних, трав’янистих багаторічників із сімейства Амарилісових (Amaryllidaceae). Родом рослина із тропічних та субтропічних регіонів Америки та Індії. Цвітіння починається у квітні і триває все літо.

Форма бутонів схожа з крокусами чи ліліями. Пелюстки ланцетні, із загостреними краями. Пильовики мають яскраво-жовте забарвлення. Поодинокі бутони, бувають різного кольору: рожеві, білі, жовті, діаметром від 4 до 8 см.

Коренева система рослини маленька, цибулинна, в діаметрі не більше 3,5 см. У кожного сорту є обов’язково прикоренева шийка, що височить над поверхнею ґрунту. Листочки завжди яскраво зеленого кольору із шириною не більше 3 мм та довжиною до 3,5 см.

На батьківщині свого походження квітка є провісником настання сезону дощів, тому у тих регіонах рослину називають «західний вітер». У нас квітка отримала назву – домашня лілія, за характерне бурхливе цвітіння. Її вирощують як у горщиках вдома так і вуличну у ландшафтному дизайні.

Зефірантес: особливості догляду вдома

Зефірантес не вимогливий у догляді. Квітка відрізняється високим ступенем живучості. Якщо є можливість, влітку краще виносити її надвір і навіть висаджувати на клумбу.

Місце розташування та освітлення

Рослина найкраще почувається на підвіконнях південно-західної орієнтації, але це не обов’язково, головне, щоб у приміщенні було світло. Квітка любить довгий світловий день і яскраве сонце. Приміщення, де знаходиться квітка, треба регулярно провітрювати.

У період спокою світло рослині не потрібне, горщик на цей час можна поставити у прохолодному темному приміщенні.

Температурний режим

Незважаючи на любов до сонця, якщо температура повітря піднімається вище за +25 градусів, зефірантес краще перемістити в більш прохолодне приміщення. Оптимальна температура, за якої домашня лілія добре росте і цвіте +18 °С…+22 °С.

Взимку, рослині потрібні нижчі температури – від +14°С до +16°С. Є сорти, що витримують температуру до +5 °С. Деякі види на зимівлю скидають листя, тобто у них настає період спокою. В цьому випадку в горщику залишають лише цибулину. Горщик зберігати треба в прохолодному і обов’язково темному місці. Ґрунт необхідно лише іноді злегка зволожувати.

Вибір ґрунту та ємності

Догляд за зефірантесом в домашніх умовах передбачає використання нейтрального пухкого ґрунту. Ідеальне поєднання: дерн, пісок, перегній. Усі компоненти додають у рівних пропорціях, плюс трохи добрив із фосфором. Для дренажного шару використовують дрібний керамзит.

Особливих вимог до вибору горщика для “вискочка” не має, бажано щоб він був широкий та не глибокий. Пересаджують квітку в більший горщик, якщо з’явилось надто багато молодих паростків.

Полив та обприскування

Квітку поливають із великою обережністю. Занадто волога земля протягом тривалого часу може спричинити загнивання цибулини. Воду із піддону необхідно завжди зливати. Необхідність поливу визначають за станом ґрунту, він повинен висихати на третину.

Під час активації зростання двічі на місяць рекомендується поливати сумішшю з мінеральними добривами. Завдяки цьому листя завжди буде соковитим, цвітіння тривале, пелюстки білосніжними або насичено жовтими, рожевими, залежно від сорту.

Зефірантес “вискочка” любить високу вологість. Якщо буде занадто спекотно та сухо, рослина може загинути. У дуже спекотну  погоду рослину треба обприскувати з пульверизатора.

Підживлення та добрива

Зефірантес легко підгодовувати. Йому підійдуть рідкі комплексні добрива, які можна вносити замість поливу, не частіше ніж двічі на місяць.

Вносити їх треба лише на початку цвітіння.

• Пам’ятайте, що новонасаджену або пересаджену рослину не підгодовують у перший місяць, аж до появи нових листочків.
• Не підгодовуйте квітку особливо спекотні дні.
• Не полийте розчин на сухий ґрунт – спочатку полийте водою. Цим ви уникнете опіку корінців.
• Для молодих рослин дозу добрив знижуйте вдвічі.
• Не потрапляйте розчином на листя та квіти рослини.
• У період спокою ніякі добрива та підживлення не потрібні.

Період цвітіння та спокою

Літо для квітки – основний період, коли активізується зростання. Їй потрібно багато світла, можна виносити на двір, балкон. Можна залишити на підвіконні, головне не з північного боку. Поливати треба регулярно, але за умови, що ґрунт просох на третину. При дуже низькій вологості вискочку рекомендується обприскувати.

Залежно від сорту, у зефірантесу може розпочатися період цвітіння саме восени.

Зима характеризується періодом спокою. По мірі настання холодів, рясність та частота поливу знижують. Оптимальна температура цього сезону +18 С. Рослину відправляють у темне та прохолодне місце на 2-3 місяці. Все засохле листя попередньо зрізають. Світло вискочці не потрібне, якщо сильно пересихає ґрунт, його можна злегка зволожити.

Порядок пересадки

1. Покладіть частину субстрату у горщик на шар дренажу.
2. На нього обережно розкладіть підготовлені для посадки цибулини. Відстань між ними має бути не менше 3 см. Корінці розправте в різні боки.
3. Тепер цибулини можна засипати субстратом. Якщо у цибулини коротка шийка, її засипте з головою. Якщо ж у цибулини шийка довга, то нехай вона трохи виступає на поверхні ґрунту.
4. Поставте горщик у світле місце, де сонячне світло розсіяне та тепло (25–29 С) і волого.
5. Не сильно полийте ґрунт за допомогою дрібного пульверизатора. Наступний полив проводьте не раніше, ніж добре просохне верхній шар ґрунту в горщику – інакше цибулини від надлишку вологи можуть загнити.
6. Протягом місяця підгодовувати знову посаджені цибулини не треба.

Способи розмноження в домашніх умовах

Зефірантес розмноження можливе двома способами: дочірніми цибулинками та насінням.

Дочірніми цибулинками

Щорічно одна рослина дає до 15 дочірніх цибулин, які відокремлюють під час весняної пересадки. Головне робити все обережно, щоб не зашкодити ніжним корінням під час викопування.

Занурюють посадковий матеріал у ґрунт по кореневу шийку. Якщо цибулини дуже маленькі, їх можна повністю покрити землею.

За допомогою дрібного пульверизатора зволожте верхній шар ґрунту так, щоб вода не потрапляла на шийки цибулин. Наступні кілька днів посадки не поливайте, нехай ґрунт просохне. Тепер переставте горщик на відведене місце на підвіконня. Далі доглядайте молоду квітку, як дорослу.

Для профілактики захворюваності молоді цибулини можна обробити слабким розчином марганцівки або засобом «Фітоспорин». Цвісти молоді рослини почнуть наступного року.

Насінням

Розмноження проводиться навесні, головне, щоб насіння було свіжим, так як воно швидко втрачає схожість.

Посадка проводиться в дрібні ємності з піщано-торф’яною сумішшю. Насіння занурюють у неглибокі лунки з кроком 3-4 см один від іншого. Ємність ставлять у тепле місце, щоб температура повітря не опускалася нижче +22 С. Паростки мають з’явитися на 13-20 день. Як тільки вони більш-менш підростуть, їх можна пересаджувати в окремі горщики або підсаджувати до дорослих рослин. Квітнути при такому способі розмноження рослина почне лише на 2-4 рік.

Хвороби, шкідники та проблеми

У робустуса та інших сортів зефірантуса отруйні цибулини, тому шкідники не часто нападають на рослину, рідко вона і хворіє.

• Рослина може постраждати від павутинного кліща. Провокуючим фактором є надмірно сухе повітря та ґрунт. Характеризується появою павутиння на всій рослині. Позбутися проблеми нескладно – квітку обприскують мильним розчином. При сильному ураженні використовують розчин актеліка (0,15%).
• Якщо листя почало сильно жовтіти і опадати, швидше за все на зефірантесі оселилися білокрилки. Їхні личинки живуть знизу листка і залишають характерні виділення. Насамперед, полив треба скоротити, провести обробку децисом чи іншим інсектицидом.
• При недотриманні умов утримання квітки, в ній можуть завестися амарилісові черв’яки. Ці білі шкідники живуть під лусочками цибулин. З’являються, якщо ґрунт постійно вологий. Листя швидко жовтіє, потім висихає, а сам рослина перестає рости. Хробак також провокує появу грибка у ґрунті. Цибулини необхідно обробити інсектицидом. Якщо після викопування з’ясувалося, що вони сильно пошкоджені, їх краще видалити, щоб зберегти здорові.
• Якщо листя почало опадати, можливо рослина пошкоджена щитівкою. Її наявність можна визначити за коричневими наростами, які з’являються на зеленому листі. Позбутися напасті можна за допомогою карбофосу, децису або розчину актеліка.

Загалом рослина найчастіше страждає від рясного поливу, внаслідок чого починається загнивання коріння. Тому дуже важливо не перезволожувати ґрунт.

Зефірантес не цвіте

Рослина не буде цвісти на самоті, тому якщо ви посадили лише одну цибулину у горщик – цвітіння не буде. Якщо в горщику буде хоча б 5-6 цибулин, то регулярне, рясне та тривале цвітіння гарантоване.

Нерегулярне або часте підживлення рослини також може стати причиною відсутності квітів. Оптимально використовувати при поливі комплексні мінеральні добрива двічі на місяць, за винятком періоду спокою.

Заборонено тримати зефірантес у теплому приміщенні під час спокою. Є великий ризик, що після такої зимівлі він не цвістиме.

Якщо ви ретельно доглядаєте рослину, але вона не хоче цвісти – влаштуйте їй період посухи. Тобто, не поливайте деякий час. Це допоможе спровокувати появу бутонів.

Види та сорти зефірантесу

У природному середовищі виділяють 40 різновидів зефірантесу. Окультурено не більше 12: зефірантес робустус, рожевий, кандида, атамаський, стусан, цитрин та інші.

Зефірантес білий (Zephyranthes candida)

Це один із найяскравіших і найкрасивіших представників сімейства. Листя досягає 30 см у довжину. Суцвіття сильні. Зефірантес білий, як відомо з назви, має білі квіти, пелюстки яких витягуються до 6 см. Цвітіння починається в середині літа і закінчується в середині жовтня. На літній сезон допускається пересадка рослини у відкритий ґрунт.

Зефірантес золотистий (Zephyranthes aurea)

Яскраво-жовтий насичений колір квітів, що нагадує золото – справжня візитна картка цього сорту. Зефірантес жовтий має класичну форму суцвіть – лійчасту. Листя рослин завжди має насичений, соковитий зелений колір. Форма листя вузька, а довжина досягає 30 см. Період цвітіння припадає на зимовий період – грудень-січень.

Зефірантес крупноквітковий (Zephyranthes grandiflora)

У цього сорту справді потужна цибулина, діаметр якої 5 см. Відсутня чітко сформована прикоренева шийка. Суцвіття також мають значні розміри – 8 см у діаметрі. Забарвлення пелюсток пастельне – рожеве, з білими і червонуватими нотками. У квітки формуються чіткі тичинки жовтого кольору. Саме цей вид дуже нагадує лілію. Починає цвісти у квітні та закінчує в середині літа. Тому підживлення починають вводити ще у лютому.

Зефірантес атамаський (Zephyranthes atamasca)

Квіти цього сорту мініатюрні, не більше 2 см в діаметрі. Пелюстки трубчасті, по 6-8 штук у бутоні, білосніжні, всередині з жовтим забарвленням. Листя довге, до 20 см. Прикоренева шийка укорочена. Ця кімнатна квітка віддає перевагу прохолодним приміщенням.

Зефірантес різнокольоровий (Zephyranthes versicolor)

Відмінна риса цього сорту – пелюстки дуже ніжні та мають кілька відтінків. Спочатку рослина дає суцвіття і тільки потім випускає лінійну зелень, яка в довжину витягується до 30 см. Пелюстки біля основи червоні або коричневі, а до краю світло-рожеві. Діаметр бутону не більше 7 см. Цей зефірантес цвіте із січня до березня.