Барвінок

Барвінок (Vinca) – дуже гарна та невибаглива рослина, яка може стати справжньою окрасою саду, якщо знайти їй відповідне місце і правильно доглядати. Рід представлений в природі в’юнкими трав’янистими багаторічниками та листопадними і вічнозеленими напівчагарниками. Усього налічується близько 10 видів, серед яких є цікаві невибагливі декоративні і лікарські рослини.

Ця скоромна квітка відрізняється неймовірною живучістю. Якщо зрізати гілочку і поставити у вазу з водою, вона довгий час буде тішити синіми квітками. А коли відцвіте, напівзасохлий пагін достатньо встромити у вологу землю, щоб він ожив і перетворився на новий кущик.

Барвінок входить до числа рослин, які є символами України. Ця квітка – одна з найпопулярніших в народній творчості. Її прийнято вишивати на весільних рушниках як символ кохання, що охороняє шлюб та допомагає пронести любов через життєві випробування та негаразди. Рослину також обов’язково вплітали у весільний вінок.

Як виглядає барвінок

Барвінок відноситься до грунтопокровних рослин, чиї в’юнкі пагони, можуть швидко вкорінюватись і покривати великі площі. Шкірясті глянцеві темно-зелені листочки розташовані супротивно. З листових пазух навесні виростають короткі квітконоси з одиночними, відносно великими, п’ятипелюстковими квітами лілового, білого або рожевого кольору. Завдяки квіткам, ділянки з барвінком у весняному саду надзвичайно гарні.

Особливість цієї культури в тому, що після масового цвітіння окремі квітки можуть з’являтися на барвінку до осені.

Види та сорти барвінку

У садах України переважно вирощують 2 види барвінку – Барвінок малий (Vinca minor) та Барвінок великий (Vinca major). Користуються заслуженою популярністю сортові види Gertrude Jekyll з білими квітками та більш вузькими пелюстками, Blue and Gold з золотистими листочками та пурпурно-синіми квітками та Ralph Shugert з листочками темно-блакитними квітами.

Рослини прикрашають сади цілий рік – навесні своїм цвітінням, влітку та восени глибокою зеленню у щільних килимах. Вони чудово справляються з роллю газону в тінистих місцях, дуже гарно обвивають чагарники та дерева. Гарно виглядають пагони барвінка, що звисають на опорах і блискучі темні килимки у кам’янистих садах.

Барвінок великий (Vinca major)

Походить з регіону Чорного та Середземного морів, але при цьому рослина морозостійка. Її пагони здатні укорінюватися по всій довжині, в результаті один кущ за короткий час може утворити щільний килим із шкірястого глянцевого, досить великого (4 – 8 см) листя. На квітконосах висотою до 40 см навесні розпускаються блакитні квітки діаметром до 5 см, прикрашаючи сад від травня протягом 4 тижнів.

На відміну від зеленолистої форми, vinca major variegata (листя має вкраплення або облямівку жовтого чи білого кольору), менш зимостійкий, тому в малосніжні зими його слід вкривати.

Барвінок малий (Vinca minor)

Найчастіше можна побачити в наших садах. Невибагливий вид добре почувається як в тінистих місцях, так і на сонці, на сухих, кам’янистих та вологих ґрунтах. Глянцеве темно-зелене шкірясте довгасте листя (довжиною 3 – 5 см) на довгих черешках розміщується на гіллястих пагонах (довжиною до 60 см). На квітконосах у травні зацвітають поодинокі квітки синього кольору. Цвітіння цього вічнозеленого багаторічника триває близько 30 днів, окремі квіточки можуть з’являтися ближче до осені.

Історія використання барвінку малого у садівництві налічує понад сім століть. У культурі відомі кілька декоративних форм: білоквіткова, з червоними простими і махровими квітками, махрова синьоквіткова, варієгатна (рябалиста), білообрамлена і золотаво-строката. Останні дві менш морозостійкі, але дуже ефектні за рахунок незвичайного забарвлення листових пластин.

Барвінок рожевий (Vinca rosea)

На сьогоднішній день фахівці виділили цю рослину в окремий рід, однак багато садівників досі вважають її рожевим барвінком. Висота вічнозеленого чагарника близько 60 см, прямостоячі пагони розгалужуються у верхній частині. Сидячі глянсові листові пластини цілокраї, темно-зелені і мають білу серединну жилку. У довжину листя сягає 7 см. Сидячі у верхніх листових пазухах квітки мають рожевий колір. Цвітіння починається наприкінці весни і продовжується до осені.

Барвінок трав’янистий (Vinca herbacea)

У природних умовах вид можна зустріти у центральній Європі, Криму, в степу, на степових схилах гір, луках, узліссях або лісових галявинах, на крейдяних розсипах. Багаторічна рослина висотою 15-30 см має в’юнкі голі стебла. Еліптичні, м’які листочки, довжиною 3-4 см гострі та опадають на зиму.

Квітки фіолетові, блакитні або синьо-фіолетові, діаметром до 3 см, одиночні. Висота квітконосів близько 15 см, цвітіння спостерігається з весни та до кінця червня. Така рослина відрізняється стійкістю до морозів. Барвінок трав’янистий можна використати для прикрашення саду, особливо в тіньових або напівтіньових зонах. Ця рослина може створювати килими з декоративним листям.

Як садити барвінок

Барвінок добре почувається в тінистих місцях, під кронами декоративних і плодових дерев і великих чагарників, але може мешкати і на сонячних ділянках. Не вимогливий до ґрунтів, проте краще росте і довше цвіте на родючих, добре дренованих ґрунтах із нейтральною реакцією. На бідних ґрунтах розвивається повільніше, на багатих органікою швидко завойовує простір.

Посадку у відкритий ґрунт слід проводити навесні або під зиму, коли практично всі садові рослини будуть перебувати в стані спокою. Вибравши місце під посадку, розмічають лунки для посадки на відстані 30 – 40 см, грунт заправляють перегноєм, деревною золою та комплексним мінеральним добривом (на відро перегною 0,5 л золи та коробок добрива з розрахунку на 5 – 6 рослин).

Догляд за барвінком

Виростити рослину на своїй садовій ділянці зможе абсолютно будь-яка людина, яка навіть погано знається на садівництві. Полив роблять лише тоді, коли спостерігається тривалий посушливий період. Якщо ж дощі йдуть систематично – культура не потребуватиме поливів.

На родючих ґрунтах барвінок можна і не підгодовувати, але він добре відгукнеться на перегній та мінеральні комплексні добрива, якщо навесні розкидати їх по поверхні ґрунту.

Бур’яни видаляють лише першого року посадки, далі барвінок сам їх заглушує. Щоб кущик був більш пишним і красивим, необхідно періодично проводити прищипку і старих, і молодих стебел. Для підтримання декоративного вигляду ділянки, стебла барвінку, що виходять за межі відведеного для нього місця, необхідно періодично обрізати. Для кращого кущіння рекомендується періодично прищипувати молоді стебла, а після масового цвітіння проводити стрижку.

Барвінок – морозостійка рослина, однак напередодні першої зими ряболисті форми і сорти рекомендується укрити або замульчувати перегноєм.

У сирих місцях та у вологе літо рослину може вразити борошниста роса. Для лікування хвороби застосовують Топаз або Топсін. Випадки зараження іржею рідкісні, але якщо виявили це захворювання, слід якнайшвидше обробити посадки розчином бордоської суміші або Топазом. Іноді на барвінок, що росте під плодовими деревами, нападає попелиця. Від цього шкідника допоможе Фітоверм або припудрювання кущиків деревною золою.

Як розмножуються барвінок

Барвінок великий і малий легко розмножуються живцями, поділом куща та відведеннями. Живцювання проводять наприкінці квітня та у травні, або з останньої декади серпня до першого вересня. Заготовками для живців служать відрізки пагонів з зачатками коренів у міжвузлях, але підійдуть відрізки і без коріння. Пагони без коріння теж укорінятимуться, але трохи пізніше.

Садити живці можна відразу на обране місце або на розсадну грядку. Перед висадкою грунт перекопують, вносять азотні добрива – 20 г на м². Пагони розрізають на живці з 2-3 міжвузлями, залишають тільки одну пару листя, решта видаляється. Живці закопують, залишивши на поверхні пару листочків. Відстань між ними (за умови висадки на постійне місце) витримують 30 см. Посадки періодично поливають, а при високих температурах проводять ще й обприскування.

Відведеннями

Саме через високу здатність швидко вкорінюватись з будь-якого вузла, барвінок визнаний символом живучості та життєвої сили. До осені довгі пагони барвінку дають коріння чи не в кожному вузлі, тому якщо присипати їх вологим грунтом, то через місяць-півтора можна їх розрізати на шматочки стебла з корінням, що утворилося, і висадити для підрощування.

Підкопують відрізок в місці вкорінення, намагаючись не пошкодити корінці та висаджують на заплановане місце. Навіть якщо коріння невеликі, саджанець не треба нічим вкривати. Досить притінити відведення від прямих сонячних променів і тримати землю постійно вологою.