Дифенбахія

Дифенбахія (Dieffenbachia) – вічнозелена рослина, що відноситься до сімейства ароїдних. Її найближчі родичі не менш популярні в кімнатному квітникарстві – антуріум, спатифілум, монстера та інші тропічні рослини. Походить квітка з країн Північної та Південної Америки і налічує близько 60 видів.

Для багатьох з них характерні великі строкаті подовжено-овальні листи, у зв’язку з чим багато видів дифенбахії вирощуються як декоративно-листяні кімнатні рослини. Вже понад 150 років вони активно використовується для прикраси інтер’єрів громадських приміщень та приватних будинків.

Дифенбахії досить швидко ростуть, майже щотижня з’являється новий лист. У хороших умовах рослина цвіте навесні суцвіттям, яке з’являється в пазусі листа. Суцвіття має зелено-кремовий відтінок. Цвіте всього кілька днів, після чого квітка в’яне.

Величезний внесок у його вивчення рослини зробив Йозеф Діффенбах — австрійський садівник, на честь якого назвали квітку.

Догляд у домашніх умовах

Освітлення та температура

Квітка потребує достатньої кількості світла, інакше вона швидко зачахне і загине. Рослини із світлозабарвленим листям повинні знаходитися в добре освітлених приміщеннях, з темною зеленню можуть перебувати в затінених місцях, далеко від вікон. М’яке розсіяне світло цілком підходить для будь-яких сортів. Не ставте рослину на південні вікна, не виносите на тераси і балкони у виснажливу літню спеку.

Пряме сонячне проміння згубне для дифенбахії.

Комфортні умови для дифенбахії – температура в межах 17-26°С. Якщо на термометрі менше 10 °С рослина може загинути.

Полив

Дифенбахія любить рясний полив. Земля повинна бути вологою, але помірно. Достатньо поливати рослину 1 раз на тиждень. Щоб визначити, наскільки волога земляна грудка, можна скористатися дерев’яною шпажкою. Обережно, з краю горщика, щоб не поранити рослину, помістіть її в грунт на 2-3 см. Якщо земля на паличці підсохла – час поливати. Воду краще використовувати звичайну водопровідну, відстояну протягом доби.

Якщо під час поливу вода збирається в піддоні горщика, її потрібно обов’язково виливати. Перебувати у воді рослина не любить.

Взимку для дифенбахії настає період спокою. Процедури зволоження не повинні бути частими, лише за потребою. Удобрювати квіти в цю пору року не варто.

Влітку і навесні під час поливу у воду додають спеціальні азотовмісні добрива для декоративно-листяних рослин. Підживлюють рослини 1 раз на тиждень. Кількість підживлення, рекомендованого інструкцією зменшіть вдвічі.

Вологість

Повітря в приміщенні, де мешкає дифенбахія, не повинно бути сухим. Підтримувати вологий мікроклімат для хорошого самопочуття рослини потрібно обов’язково, особливо взимку, коли опалювальні прилади роблять його сухим.

Рослину потрібно обприскувати, тримати подалі від батарей. Поруч із горщиком розташуйте піддон з дрібною вологою галькою. Для зволоження повітря у кімнаті можна скористатися спеціальними приладами. Це корисно для здоров’я людей і рослин.

Влітку рослина вдячно відреагує на теплий душ. Під час водних процедур обов’язково накривайте ґрунт у горщику плівкою, щоб туди не потрапила зайва вода. Добре протирати листя дифенбахії вологою ганчірочкою.

Грунт

Квітка невимоглива до ґрунту. Важливо лише, щоб він не був занадто високої кислотності. Для посадки можна використовувати будь-яку готову ґрунтову суміш для декоративних зелених рослин, наприклад для фікусів або драцен. Квітникарі радять додавати в готовий субстрат із магазину кокосовий торф. Він робить грунт більш пухким і повітропроникним, даючи можливість корінням вільно дихати.

Суміш складається в пропорції:

• кокосовий торф – 1/4
• готовий ґрунт – 3/4

Можна зробити ґрунт самостійно з наступних компонентів:

• торф – 2/10
• мох сфагнум – 2/10
• річковий пісок – 1/10
• земля листова – 4/10
• вугілля деревне – 1/10

Цвітіння

Квітки зовні нагадують усім знайомі калли. З пазухи листа утворюється качан, обгорнутий зеленим або ніжно-рожевим пелюстком. Цвітіння триває кілька днів, після цього квітка, що розпустилася, відмирає, але не опадає, як відбувається в інших рослин.

Зав’яле суцвіття потрібно видалити, інакше дифенбахія, що витратила багато сил на цвітіння, ослабне і може загинути.

Для відновлення життєвої енергії рослину потрібно підгодувати добривами. Багато власників шкодують свої рослини, не дозволяють їм цвісти і заздалегідь видаляють бутони. Але якщо є бажання помилуватись цим рідкісним явищем, не забудьте весь період цвітіння додавати у воду для поливу калійно-фосфорне добриво. Це допоможе вашій рослині стійко витримати період цвітіння і не ослабнути.

Обрізка

Регулярне обрізання кімнатної дифенбахії – обов’язкова процедура. Росте квітка дуже швидко, витягує свою пишну маківку вгору, а стовбур залишає голим, з рідким листям внизу.

Оновлювати необхідно деревні дифенбахії з довгим стовбуром і розлогі кущові:

• не поливайте рослину 5 днів перед обрізанням, це зменшить виділення їдкого соку
• перед процедурою обробіть лезо спиртом, одягніть гумові рукавички
• зріз деревоподібної дифенбахії зробіть якнайнижче, щоб не було голих місць
• присипте зрізане місце на кущику подрібненим активованим вугіллям, щоб уникнути інфекцій
• у кущів оновлюємо бічні пагони
• при видаленні гілочок і стволів обов’язково залишаємо нижче зрізаного місця бруньки, схожі на кільця – через деякий час вони прокинуться і молода поросль почне рости

Пересадка

Пересаджують квітку 1 раз на рік, з початку березня до кінця весни. Якщо рослина чудово виглядає, можна її не турбувати. Але якщо нижні листочки в’януть, жовтіють і опадають, а ґрунт швидко пересихає після поливу, настав час пересаджувати рослину в більш просторий горщик. Покрокові рекомендації, як розсадити квітку, допоможуть вам уникнути помилок.

• Щоб рослина вільно вийшла зі старого горщика, не поливайте кущ упродовж 4 днів.
• Простерилізуйте заздалегідь ґрунт для квітки будь-яким зручним способом: прожарите землю в духовці, мікрохвильовій печі або добре пролийте окропом і підсушіть на повітрі.
• Грунт має бути сухим.
• Засипте в новий горщик (на 2-3 см більший, ніж попередній) підготовлений дренаж (керамзит, звичайний пінопласт, битий керамічний посуд). Якщо ємність набагато більша за попередню, великий шар дренажу допоможе зробити її менше в обсязі.
• Рекомендується, щоб дренаж займав щонайменше 1/3 від обсягу горщика.
• Вийміть дифенбахію зі старої ємності разом із земляною грудкою. Уважно огляньте її.
• Якщо є ознаки хвороби чи гниття кореневої системи, акуратно видаліть землю, намагаючись не зашкодити корінню.
• Зріжте хворі і коріння, що підгнили, місця зрізів присипте активованим вугіллям.
• Посадіть квітку в горщик, щоб стовбур тримався рівно.
• Засипте рослину землею, полийте.

Способи розмноження

Найпоширеніші способи розмноження дифенбахій – живцювання або поділ куща. Живцювання – спосіб, що підходить для всіх видів цих рослин. Поділ куща застосовують при розмноженні низькорослих кущових сортів.

Для живцювання підходять стовбур і бічні пагони. Це дає можливість розмножити і омолодити квітку: при обрізанні верхівки дифенбахія дає нові пишні пагони. Якщо зрізаний стовбур з маківкою досить довгий, його ділять на кілька частин і вкорінюють кожну у воді або стерилізованому грунті. Дуже добре приживаються живці у кокосовому торфі.

При укоріненні дифенбахії у воді використовують звичайну воду з додаванням активованого вугілля – 5 таблеток на 1/2 літра води. Вугілля можна замінити на кілька крапель «Фітоспорину». Посудина, в якій стоїть рослина, не повинна бути прозорою. Воду потрібно змінювати кожні 4-5 днів.

Для живців, що укорінюються в ґрунті, краще створити міні-тепличку: накрити зверху паросток пакетом або банкою. Важливо не забувати щодня провітрювати та злегка обприскувати рослину.

Розмножити поділом куща дифенбахію легко під час пересадки. Для цього дорослу рослину акуратно поділяють на дві частини. Кожна з них повинна мати повноцінне здорове коріння. Половинки розсаджують по окремих горщиках як самостійні рослини.

Чим небезпечна

Про те, що рослина таїть у собі небезпеку здоров’ю людини, встановили лише у XX столітті. Вивчаючи рослини сімейства аридних, вчені визначили, що більшість представників цієї групи містять у соку стебел та листя хімічну речовину – оксалат кальцію.

При попаданні на слизові оболонки очей, носа, рота, шлунково-кишкового тракту сік викликає вкрай неприємні реакції:

• почуття різі та печіння в очах
• пекучий біль та набряк слизової оболонки при попаданні в ніс та рот
• нудоту, гострі та болючі спазми при проникненні речовини в шлунково-кишковий тракт
• подразнення, свербіж на шкірі викликає сік рослини у дорослих і дітей, які страждають на алергію

Вплив токсинів на організм відбувається блискавично. При перших ознаках отруєння слід звернутись за кваліфікованою медичною допомогою.

До прибуття лікаря потерпілий має випити якнайбільше рідини. Препарати – сорбенти: активоване вугілля, «Смекта», допоможуть покращити стан хворого.

Тим, хто доглядає квітку, щоб не завдати шкоди своєму здоров’ю, слід дотримуватися простих правил:

• не торкатися голими руками до зламаних стебел і листів рослини
• обов’язково мити руки після контакту з соком квітки
• обробляючи листя рослини використовуйте гумові рукавички

Хвороби та шкідники

При недостатній освітленості стовбур рослини сильно витягується, інколи ж деформується у пошуках сонячного світла. Листя втрачає світле забарвлення, темніє, стає дрібнішим. Щоб рослина не страждала, потрібно переставити її в світліше місце або знизити температуру в приміщенні, зменшити полив і підживлення, щоб квітка тимчасово зупинилася в рості. Можна застосувати спеціальні фітолампи, щоб допомогти рослині.

Під впливом яскравих сонячних променів листя може покриватися сірими плямами – опіками, ставати сухим та опадати, як це буває восени. Щоб уникнути цієї проблеми, необхідно розмістити квітку у напівтіні, відрегулювати полив і проводити регулярне обприскування.

Якщо стовбур рослини стає м’яким, а листя водянистим, з чорним нальотом, це говорить про те, що рослина залита водою. Дифенбахію потрібно обережно витягти з горщика, обробити фунгіцидом коріння і пересадити в ґрунт із торфу та дрібного піску. Полив потрібно тимчасово скоротити та переставити рослину у добре освітлене місце.

Фузаріоз

Головна ознака хвороби – листя рослини швидко в’яне, покривається коричневими поздовжніми плямами. Причина – присутність збудників захворювання у ґрунті.

Для лікування необхідно рослину обробити фунгіцидом згідно з інструкцією, пересадити в інший горщик із землею, що пройшла попередню обробку. Хворі частини рослини краще обрізати.

Антракноз

При цьому захворюванні кінчики листя сохнуть, коричневі плями з’являються по краях і розповзаються по всій рослині. Причина недуги – порушення температурного режиму та поливу. Можливо, в приміщенні дуже сухе повітря, рослина поливається рідко. Перезволоження ґрунту та протяги в кімнаті також можуть призвести до цього захворювання.

Лікування – обробка ураженої рослини «Вітаросом» або «Фундазолом», дотримання всіх необхідних правил догляду: відсутність протягів, зволоження повітря, рясний полив не частіше ніж 1 раз на тиждень.

Плямистість листя

Симптоми – поява на листових пластинах плям бурого відтінку з оранжевою окантовкою. До захворювання призводить велика кількість вологості при дуже високій для квітки температурі. Для лікування потрібно створити комфортні умови, обробити рослину фунгіцидом.

Коренева гнилизна

Найчастіша причина – залита рослина. Потрібно витягти її з горщика, видалити коріння, що підгнило. Місця зрізів та можливі ранки потрібно обробити порошком із активованого вугілля або трихополу. Якщо коріння зовсім у плачевному стані, краще обрізати надземну частину рослини, що вціліла, і вкоренити заново.

Важливо! Щоб уникнути зараження інших рослин, за перших ознак цих захворювань всі хворі саджанці необхідно обробити інсектицидами.

Чималу шкоду рослині завдають шкідники.

• Борошнистий червець — комаха, що вражає всі частини рослини: стебла, стовбур, листя. Характерна ознака шкідника – деформація листя, швидке їх в’янення та наявність білих розлучень, наче їх присипали борошном.
• Павутинний кліщ губить квітку, обволікаючи павутиною стовбури, листя, молоді пагони. Деревце починає чахнути і скидати листя.
• Трипси, що атакують рослину, гублять його, висмоктуючи сік, який для них безпечний. Листочки квітки скручуються і сохнуть, рослина завмирає у рості та гине.
• Щитівки живляться міжклітинною рідиною рослин і залишають після себе дрібні коричневі скоринки, що важко виводяться з поверхні рослини. Як і трипси, щитівки є переносниками небезпечних вірусних захворювань, результат яких – загибель зеленої улюблениці.

Щоб позбавитися комах, необхідно провести механічну обробку рослини. Ретельно видаліть шкідників за допомогою мочалки або ватного тампона з кожного листочка, пагона, стовбура. Добре допомагає впоратися із цим завданням зелене спеціальне мило. Після видалення комах обробіть дифенбахію препаратами «Актелліком» або «Карбофосом» згідно з інструкцією.

Дифенбахія: види

Камілла

Компактна рослина з кущовим розташуванням листя. Форма листя ланцетовидна, більша частина від середини кремово-біла, по краю проходить світло-зелена облямівка. Молоді листочки зелені. Камілла вважається одним із найвитриваліших видів дифенбахії.

Ерстеда (Dieffenbachia oerstedii)

Скромніше забарвлена, але не менш цікава дифенбахія. На її листі рівно посередині добре виражена світла жилка. Довжина листових пластин зазвичай не перевищує 35 см.

Плямиста

Ця дифенбахія – кущиста рослина, висотою до 1 метра. Кущ виглядає об’ємним, пишним і може прикрасити собою будь-який простір. Назву квітка отримала завдяки листю. Великі, близько 50 см у довжину, з гострими кінчиками, вони мають чудове забарвлення. На темному тлі листової пластини в художньому безладді розмістилися бризки, смужки, мазки, цятки білі, жовті, світло-зелені, що створюють неймовірно гарну картину. Якщо рослина має темні тони, квітку можна сміливо поставити подалі від вікна.

Приємна (Dieffenbachia amoena)

Має поступливий «характер». Вона непримхлива до освітлення, стійко переносить тривалу посуху на відміну інших своїх побратимів. Висота рослини – близько 1,5 м, листові пластини дуже широкі – до 60 см. Темне листя має витіюваті тонкі білі смуги.

Баузе (Dieffenbachia bausei)

На відміну від інших, ця строката дифенбахія має мініатюрне листя розміром 40 см, хоча висота дерева більше 1 метра. Стовбур рослини потужний, пагони сильно кущаться. Середина листя пофарбована у світлий колір. Квітка любить добре освітлені місця, в затемнених приміщеннях вона чахне і швидко гине.

Баумана

Ця квітка – володар найбільшого листя з усіх дифенбахій: від 70 до 80 см завдовжки. Висота рослини понад 1,5 м. Її люблять власники просторих апартаментів із високими стелями. Як багато ряболистих дифенбахії, цей екземпляр має химерні світлі вкраплення на темному листі. Рослина любить світло і не переносить протягів.

Строката

Деревоподібний сорт. У висоту може сягати понад 2 м. Велике, шикарне овальне листя довжиною понад 40 см має яскраво-зелене забарвлення, на якому виділяється вигадливий строкатий малюнок зі світло-жовтих смуг.

Леопольда

Квітку по праву можна вважати екзотичною в нашій країні. Листя рослини незвичайної еліпсовидної форми. В середині зеленого листа яскраво виділяється чітка і рівна біла лінія, наче її провели лінійкою. Листя має незвичайний контрастний перехід від темно-зеленого до молочного кольору. Стовбур у рослини короткий, не більше 5 см у висоту, живці маленькі, щільно притиснуті до товстого стовбура.

Біле полум’я

Це новий сорт дифенбахії чудовий. Листя рослини глянсові та пружні, за своїм забарвленням нагадують язики палаючого багаття. Квітка невисока: від 60 до 70 см заввишки. Як і всі дифенбахії, рослина любить світло та тепло, але не виживає на протягу.

Чарівна

Від своїх родичок ця дифенбахія відрізняється сильно витягнутою формою листя, поверхня якого глянсова та щільна. На темно-зеленому тлі листя, по обидва боки від центральної прожилки, густо розташовані під кутом світлі прямі лінії. Здалеку нехитрий візерунок нагадує ялинку. Іноді зустрічається велика кількість дрібних білих крапок, тоді здається, що рослина припорошена легким сніжком. За це й дістала ця дифенбахія свою другу назву – Тропічний сніг.