Флокси

Флокс (Phlox) – рід красивоквітучих, багаторічних трав’янистих рослин родини Polemoniaceae. У природних умовах такі квіти можна зустріти у Північній Америці. Догляд за флоксами мінімальний. Рослину, крім чудових декоративних якостей, вирізняє невибагливість і здатність зростати в різних умовах освітленості і на різних ґрунтах.

Рід включає близько 70 видів. Вони надзвичайно різноманітні за забарвленням і за висотою куща, можуть бути використані в різних квіткових та рослинних композиціях. Серед інших садових квітів флокси – чемпіони із зимостійкості та тривалості цвітіння. Вони швидко ростуть і, отримуючи необхідний догляд, рясно та пишно цвітуть. Крім того, квіти довго стоять у букеті і добре підходять для прикраси кімнати.

Як ростуть флокси

Флокси, навіть одного виду, можуть сильно відрізнятися один від одного. На це впливають особливості клімату, в якому росте квітка. Рослини, що зростають на висоті мають досить низьке зростання, їх стебла гілкуються, покриваючись вічнозеленими листовими пластинами. Якщо ж phlox росте в сприятливих кліматичних умовах, то він має прямостоячий кущик, який у висоту може досягати 30-180 см.

Залежно від видової приналежності, стебла рослини можуть бути прямостоячими, повзучими або висхідними. Листя сидяче, супротивне або чергове, цілісне. За формою буває ланцетне, яйцевидно-ланцетне або лінійно-шилоподібне. Діаметр квіток варіюється від 2,5 до 4 см. Вони мають трубчасто-воронкоподібну форму і входять до складу складного суцвіття.

Так, в одному суцвітті може бути до 90 квіток. Квітка складається з 5 тичинок, 5 злегка відігнутих пелюсток, а також маточки. Флокси можуть мати найрізноманітніше забарвлення – біле, рожеве, червоне, фіолетове, блакитне. Вони бувають однотонні або з штрихами, точками у центрі або тінями на пелюстках. Форма складних суцвіть також різна: щиток, волотка. Коренева система складається з численних, сильно розгалужених, придаткових корінців.

Види флоксу

Різноманітність видів, що відрізняються особливостями зростання та будови, термінами цвітіння, призвела до необхідності їх систематизації. Кущові флокси можуть бути високорослими, до 180 см (флокс волотистий) і низькорослими, 30-60 см. Група повзучих флоксів відрізняється своїми низькими пагонами, що гілкуються, і лиш злегка піднімаються над землею. Вони утворюють досить щільні рясно квітучі подушки висотою всього 10-15 см. Цвітіння настає навесні або на початку літа.

Залежно від термінів цвітіння всі сорти флоксів можна поділити на три групи:

1. ранні (зацвітають у червні)
2. середні (початок цвітіння припадає на середину липня)
3. пізні (квітучі із серпня)

Комбінуючи різні сорти можна досягти безперервного цвітіння протягом усього теплого сезону. Найчастіше садівники вирощують флокс волотистий, але варто звернути увагу і на інші види. Низькорослі ранньоквітучі флокси чудово підходять для весняної прикраси ділянок. Вони утворюють рясно квітучі килими та галявини, їхня зелень зберігає декоративність до пізньої осені. Ці флокси також використовуються при оформленні рокаріїв та альпійських гірок.

Флокс Друммонда (Phlox drummondii)

Цвітіння рослини починається у червні і закінчується з настанням перших заморозків. Протилежно розташовані листочки мають ланцетовидно-овальну форму. Тоненьке стебло досить гіллясте, і у висоту досягає 20-30 см. Забарвлення запашних квіточок буває темно-червоним, жовтим, фіолетовим, білим і лососевим.

Рослини цього виду поділяються на великоквіткові та зірчасті. У висоту флокс Друммонда зірчастий (Phlox drummondii cuspidata), як правило, досягає 30-40 см, проте зустрічаються і компактніші рослини (до 12 см). Розсічені пелюстки надають яскравій квітці схожість із зіркою, в центрі якої розташоване вічко.

Флокс Друммонда великоквітковий (Phlox drummondii mixed) як правило, не перевищує у висоту 30 см. Його квітки мають досить великий розмір і можуть бути забарвлені в різні колірні відтінки. Найбільшою популярністю користуються махрові квіти сорту Promise різноманітних забарвлень.

Флокс волотистий (Phlox paniculata)

Квітне наприкінці літа – на початку осені. У цього виду великі суцвіття та ароматні квіти різноманітних забарвлень: білі, відтінки рожевого (від блідого до яскравого), бузкові, темно-фіолетові. Жовті тони в кольорі відсутні. Є гібриди з квітками, забарвленими різнокольоровими смужками.

Кущі високі, від 40 см до 1 м, з великою кількістю листя на стеблах, пишні. Кількість пагонів на рослинах досягає згодом двадцяти і більше. Цвіте флокс волотистий майже весь сезон. Завдяки цьому виду на світ з’явилася велика кількість дуже цікавих сортів.

Так, серед них особливо виділяється махровий Pure Feelings. Досить великі суцвіття складаються з білих квіточок, центром яких проходить смужка зеленого забарвлення, а в нижній частині розташовані лілові квітки. Подовжені пелюстки злегка скручені. Кущик у висоту може досягати від 70 до 80 см.

Також завдяки селекціонерам на світ з’явилися морозостійкі сорти, наприклад Orange Perfection, Orange Spat, квітки яких забарвлені в різні відтінки жовтогарячого кольору, які не вигоряють під впливом сонячних променів. Вони невибагливі, легко розмножуються і мають ефектний зовнішній вигляд. Найпопулярнішим із сортів є флокс King. Кущик у висоту може досягати 1 м, квітки у такої рослини досить великі (діаметр близько 4 см) і можуть бути рожеві, білі, малинові, бузкові.

Флокс шилоподібний (Phlox subulata)

Один з найбільш ранніх видів, його цвітіння починається у травні. Сама рослина сильно гілкується і рясно квітне. Під час цвітіння кущик повністю обліплений квіточками різноманітних відтінків: від темно-червоного до чисто білого кольору. Листочки вузькі, шилоподібної форми, що і вплинуло на назву.

Рослини цього виду утворюють на невисокому стеблі (висотою 10-15 см) маленькі суцвіття з 2-4 квіток. Кожне стебло рясно гілкується і кожна втеча дає квітки, тому посадка Phlox subulata формує суцільний квітучий килим пастельного відтінку із щільних дернистих кущиків. Звідси походить друга назва виду – дерновий флокс. Флокс шилоподібний ідеально підходить для бордюрів, рабаток, альпійських гірок або для вирощування у вазонах та квіткових кошиках. Добре виносить обрізку, тому з цих флоксів легко формувати посадки геометричної форми.

Флокс Дугласа

Низькоросла, близько 5-15 см заввишки, килимова форма, яка цвіте двічі за сезон. Перший раз у травні – червні, потім повторно восени. Листя темно-зелене, маленьке, прикрите пухким ворсом. Квітки діаметром 2-3 см, можуть бути різних кольорів: білі, рожеві, блакитні, лілові тощо. Часто мають приємний аромат.

Віддає перевагу легкій півтіні, добре дренованому родючому грунту. Вид потрібно помірно зволожувати, уникати переливу. Після першого цвітіння можна провести легку обрізку для стимулювання повторного цвітіння. Флокс Дугласа чудово виглядає в бордюрах, клумбах або садових контейнерах. Ідеальний вибір для альпійських гірок, кам’янистих клумб.

Популярні сорти: Red Admiral – з червоними квітками, Boothman’s Variety – рожеві квітки з темним центром, Amazing Grace – білі квітки з фіолетовими крапками. Дугласа – це чудовий вибір для тих, хто любить маленькі, але яскраві квіткові композиції.

Флокс розчепірений (Phlox divaricata)

Це середньорослий флокс, з висотою стебла 15-40 см, квітки більші, ніж у описаних вище видів. Мають біле або синювато-лілове (пастельного відтінку) забарвлення, зібрані у великі парасольки діаметром близько 10 см. Не утворює насіння. Цвіте у травні – на початку червня.

Рослина віддає перевагу напівтіні або сонячним ділянкам з притіненням. Вид більш вимогливий до ґрунту, порівняно з іншими. Він погано росте на торф’яних та лісових ґрунтах. Для багаторічного вирощування йому підходять легкі ґрунти з додаванням перегною. Свіжий гній, торф і листя в ґрунт додавати не слід. Посухостійкий, надлишку вологи не виносить.

Як правильно садити флокси

Для вирощування флоксів підійдуть легкі, суглинисті грунти. Добре позначається на розвитку рослин додавання вапна. Ділянки, призначені для посадки флоксів, з осені потрібно глибоко перекопати . Для весняних, низькорослих сортів, крім цього, необхідно очистити ґрунт від кореневищ бур’янів, таким сортам у перший рік важче боротися із сторонньою рослинністю.

Посадку здійснюють на сонячних ділянках, за винятком гібридів із яскравим забарвленням квіток, що легко вигорають. Такі рослини розміщують в півтіні. Флокси з темними квітками краще саджати, розбавляючи більш забарвленими, щоб вони вигідно відтінялись.

При посадці рослин навесні треба на поверхню ґрунту насипати шар мульчі (перегній або сухий торф). Відстань між кущиками слід залишати досить велику (близько 50 см), оскільки за кілька років вони досить сильно розростуться. Саджанці рекомендується прикопати на глибину від 20 до 25 сантиметрів, вибравши для цього ділянку, захищену від поривів вітру. Для висадки флоксів рекомендується використовувати високі грядки. Коріння слід розправити горизонтально.

Великий кущ, який вже втратив красу, можна восени (з середини серпня і до середини вересня) поділити. Для висадки використовують бічні частини, а центральну викидають. Восени також проводиться пересадка на постійне місце флоксів, які були посаджені навесні живцями.

Під час осінньої посадки у піщану землю додають торф, а в глинисту ―пісок. У суху погоду полив проводять через 2-3 доби (протягом 14 днів). На кущик береться 2 л води. Підсохлу поверхню грунту необхідно розпушити і присипати шаром мульчі (4 см перегною або торфу).

Вирощування флоксу із насіння

Насіння, як правило, має гарну схожість. Зазвичай його висівають під зиму у відкритий ґрунт у листопаді чи грудні. Якщо вже випав сніг, його слід прибрати з ділянки для вирощування і просто розсипати по поверхні ґрунту насіння. Відстань між насінням залишати приблизно 4-5 сантиметрів. Після цього поверх них необхідно насипати невеликий (1-1,5 см) шар попередньо просіяного ґрунту. Далі посіви знову закидайте снігом. Ґрунт ви можете придбати у квітковому магазині або набрати його заздалегідь з ділянки.

Посіяне насіння має схожість приблизно 70 %.

На початку весни на грядці з’являться сходи флоксу. Пікірування їх слід піддати тільки після того, як на них утворюються 2 пари справжнього листя. Відстань між рослинками має бути близько 20 сантиметрів. Висадку такої розсади слід проводити у встановлений для цього термін.

Догляд за флоксами

Виростити рослини не складе особливих труднощів. Їм потрібно 6-8 разів за сезон акуратно розпушувати верхній шар ґрунту. У другій половині періоду інтенсивного росту треба підгорнути кущі при розпушуванні, для кращого та швидшого формування системи коренів.

Флокс волотистий добре росте і на сонці, і в півтіні. Низькорослі види віддають перевагу добре освітленим ділянкам, але переносять і півтінь без втрати декоративності. Для активного розростання потребують своєчасного внесення добрив.

Слід робити підживлення органічними та мінеральними добривами. В останні травневі дні треба вперше підгодувати флокс рідким гноєм (на 10 л води береться 25 г речовини). Друге підживлення проводиться на початку червня, але при цьому в готовий рідкий гній треба всипати суперфосфат або калійну сіль. У липневі слід внести рідкий гній без добавок. В останні дні липня слід підгодувати рослину ще раз, при цьому у добриві має бути калійна сіль та фосфор.

Як поливати

Слід забезпечити рослинам систематичний полив у ранковий чи вечірній час. При поливі воду слід лити під корінь, на 1 м² 15–20л. Якщо в спекотний день полити флокси холодною водою, це може призвести до розтріскування пагонів.

Поливають флокси рясно, але нечасто, якщо погода не надто суха та спекотна. Якщо ґрунт швидко висушується, полив, звичайно, потрібно проводити частіше.

Догляд восени

Особливістю багаторічних флоксів є щорічна закладка бруньок відновлення в основі пагонів, у зв’язку з цим необхідне щорічне підсипання землі навколо кущів, щоб уникнути оголення коренів та підмерзання їх узимку. Пізньої осені надземну частину рослини вкорочують на третину.
Кореневі шийки потрібно засипати шаром грунту перемішаного з торфом. Зверху слід накрити їх засохлим листям, соломою або лапником. При гарному сніговому покрові флокси спокійно витримують морози.

У жовтні, після цвітіння потрібно провести профілактичну обробку рослин фунгіцидами від грибкових захворювань.

Однорічники можуть зрости і навесні наступного року, але декоративні якості будуть низькими. Зібравши дозріле насіння восени, видаліть залишки рослин, а грунт перекопайте, прибираючи при цьому кореневища, що залишилися.

Пересадка

Восени можна проводити пересадку та омолодження кущів. Флокс волотистий може рости на одному місці понад 15 років. Нові пагони з’являються на периферії куща, а центр згодом старіє. Тому кожні 5-7 років посадки омолоджують чи ділять та розсаджують.

Кущ обкопують по колу, витягають, обрізають пагони на довжину 10-15 см. Після цього розрізають за допомогою сокири, гострого ножа або лопати на окремі частини, кожна з яких має від 2 до 5 бруньок відновлення. Коріння у флоксів досить розвинене і довге.

Ями для пересадки готують заздалегідь, щоб грунт встиг осісти. Для весняної посадки – восени, для літньої та осінньої – не менше, ніж за 2 тижні до заходу. Відстань між ямами для високорослих флоксів – 60 см, для інших може бути меншою. У ями насипають по піввідра компосту, додають мінеральне добриво. Якщо посадка здійснюється восени, азотні добрива не вносять.

Посадкові ями поливають і висаджують у них поділені кущики. Засипають таким чином, щоб бруньки були прикриті на 3-5 см. Після утрамбовують, підсипають шар компосту, утрамбовують ще раз. Зверху насипають шар мульчі товщиною 10 см, який крім іншого, сприяє кращому вкоріненню. При осінньому поділі флокси повинні встигнути вкоренитися до холодів.

Розмноження флоксів

Заготівлю зелених живців починають, коли рослина досягає висоти 12-15 см, тобто. в кінці травня. Можна проводити живцювання і пізніше, до середини липня, але пізніші живці приживаються гірше.

Пагони зрізають, залишаючи на материнській рослині не менше двох добре розвинених бруньок. Після зрізання живці опускають повністю у воду на 1 годину, що дозволяє їм в перші після посадки дні краще укорінюватись. Перед посадкою у живців видаляють нижнє листя, вкорочують до половини решту і роблять зріз під брунькою. Живець, готовий до посадки повинен мати довжину від 6 до 10 см.

Висаджують у відкритий ґрунт у тінь або в парник. Вони добре приживаються, якщо після посадки вкрити їх шаром мокрого паперу. Заглиблюють живці не сильно, на 1-1,5 см, землю навколо кожного злегка ущільнюють. Укорінення відбувається на 6-14 день після посадки.

Розмноження осінніми живцями

Флокси краще за інші садові квіти розмножуються осінніми живцями. Їх заготовляють у серпні – вересні, зрізуючи частини пагонів поточного року. Обробляють так само, як описано в попередньому розділі та вкорінюють у парниках або теплицях.

Перезимувавши, рослини дають навесні рясне цвітіння. Висаджуючи на постійне місце, живці заглиблюють досить сильно, таким чином, щоб найбільша брунька виявилася під землею. Це забезпечує найкращу зимівлю та активне відновлення весняного зростання.

Хвороби та шкідники

Phlox може захворіти септоріозом, на поверхні листя утворюються крапки темно-бурого кольору. З розвитком захворювання відбувається їх збільшення у розмірах. Рослину треба обробити бордоською рідиною, а також поверхню ґрунту. Через півмісяця проводиться повторна обробка. Вертицильозне в’янення згубно впливає на систему коренів рослини, але схильні до такого захворювання лише ті флокси, які ростуть на кислому грунті.

Борошниста роса покриває рослини щільним білим нальотом. Хворіти флокси починають у середині липня – серпні. Поступово уражене листя скручується, сохне і опадає. Почати краще із профілактики. У жовтні обробити кущі слід розчином мідного купоросу (1%) або бордоською рідиною (1%), а з початку літа проводити періодичні (не менше 2 разів) обприскування фунгіцидними препаратами.

У разі виникнення перших ознак захворювання потрібно кілька разів (через 7-10 днів) обробити рослини розчином кальцинованої соди з милом (2 ст. ложки соди, 50 г мила на відро води), бордоською рідиною (1%) або мідно-мильним розчином (200 -300 г мила, 20-30 г мідного купоросу на відро води). Восени після цвітіння хворі рослини потрібно обрізати коротко і обробити препаратами ще раз.

Слимаки в нічний час можуть з’їдати листя, квіти і навіть нижню частину пагонів. Систематичне розпушування ґрунту та прополювання – чудова профілактика проти слимаків. При сильному ураженні рекомендується обсипати поверхню ґрунту деревною золою, вапном або тютюновим пилом перемішаним із золою. Наявних на листі гусениць метеликів можна видалити вручну.