Гібіскус (Китайська троянда)

Гібіскус (Hibiscus) або гібіск – переважно чагарник та дерево родини мальвові. Рід Гібіскус або китайська троянда включає понад 200 видів листопадних і вічнозелених чагарників, дерев, однорічних і багаторічних трав’янистих рослин.

Виведено безліч сортів і гібридів з великими ефектними пазушними квітами. Їх кольори варіюються від золотистого, рожевого, жовтого до помаранчевого. Кожна квітка залишається відкритою протягом 1-3 днів і має діаметр 7-15 см. Існують прості, напівмахрові та махрові сорти. Квітучий гібіскус виглядає дуже ефектно, найчастіше квітки рослини не мають запаху.

Листя блискуче, темно-зелене, овальне, загострене із зубчастим краєм, довжиною від 5 до 7,5 см і шириною 2,5-4 см. При запиленні китайська троянда формуватиме плоди. Рослина росте дуже швидко та може подвоїти розмір протягом одного сезону. При покупці вони часто мають висоту 30-40 см. Може досягати висоти до 1,5-2 м  у закритому приміщенні.

Квіти використовуються з лікувальною метою в Китаї, пелюстки квітів додають у салати, використовують для виготовлення чаю – каркаде. Чай з пелюсток гібіскусу служить чудовим джерелом вітаміну С, а також вважається, що він знижує кров’яний тиск і вміст холестерину в крові.

В Індії бутони китайської троянди прикрашають весільні вінки наречених, на Гаїті він символізує жіночу красу, мешканки Гаїті та Бразилії використовують великі, ефектні квіти як прикраси.

Іноді рослина вирощується як квітуче деревце – бонсай.

Гібіскус кімнатний: догляд

Полив гібіскусу

У періоди зростання рясно поливайте, але дозволяйте верхньому шару ґрунту (2-3 см) висохнути до наступного поливу. Рослина важко переносить як надлишок, так і брак вологи. Якщо листя китайської троянди починає втрачати глянцевий блиск – це явний сигнал, що вазону не вистачає вологи. Поступово скорочуйте частоту поливів восени. Використовуйте лише відстояну воду кімнатної температури.

Надлишок вологи варто видаляти з піддону відразу після поливу.

Температура вирощування

У період росту рослину утримують при кімнатній температурі не нижче 18 °С. Гібіскуси важко переносять спеку і при температурі вище 27°С їм необхідне часте обприскування листя.

Якщо гібіскус знаходиться в стані спокою в зимовий час – температуру знижують до 15 °С, в цей час рослина може скинути листя.

Холодна зимівля дає можливість рослині відпочити і набратися сил для рясного цвітіння в наступному сезоні.

Деякі різновиди при температурі нижче  15°С починають хворіти – наприклад у них жовтіє листя.

Освітлення

Влітку рослині необхідно яскраво освітлене місце без доступу прямих променів сонця.

Освітлення безпосередньо впливає на кількість бутонів та тривалість цвітіння.

У зимовий період перемістіть гібіскус під прямі сонячні промені  принаймні на 6 годин в день.

Грунт

Легкий і добре дренований, з великим вмістом органіки та перлітом або крупнозернистим піском для покращення дренажу.

Рослина не пред’являє особливих вимог до рН ґрунту, але любить багаті на поживні речовини ґрунти.

Вологість та обприскування

Квітка потребує підвищеної вологості повітря. Чим вище температура утримання – тим вищою має бути і вологість повітря. Сухе повітря житлових приміщень змушує рослину скинути бутони та частину листя.

Для підвищення вологості повітря можна розмістити рослину на піддоні з вологою галькою або мохом сфагнумом або використати кімнатний зволожувач.

Обприскування намагайтеся проводити вранці, тому що в нічний час листя має залишатися сухим. Використовуйте м’яку воду.

Добрива

Гібіскус дуже любить рідкі мінеральні добрива, багаті на калій . Використовуйте розчин кожні два тижні під час вегетації.

При надлишку азоту рослина рясно нарощує зелену масу на шкоду цвітінню – використовуйте переважно підживлення, багате на фосфор.

Як обрізати гібіскус

Регулярне обрізання деревця сприяє формуванню більш густої та пишної рослини з рясним цвітінням. Крім того, обрізкою контролюється висота чагарника. Рослина легко переносить навіть кардинальну обрізку і здатна пустити бічні пагони з будь-якої бруньки. Заради привабливої ​​зовнішньої форми деякі квітникарі створюють штамбові гібіскуси.

Поради по догляді за кроною:

• Своєчасно проведене обрізування дозволяє уникнути оголення нижньої частини стебел.
• Бутони з’являються на вершинах молодих пагонів, тому для проведення обрізки варто дочекатися відцвітання паростка.
• Прищипування проводять тільки після того, як квітки на пагоні зів’яли.
• Для формування бічних пагонів довгі гілки можна пригнути до горизонтального положення і зафіксувати так – у цьому випадку утворюються нові гілки зі сплячих бруньок. Щоб пробудити сплячі бруньки до життя, можна помазати їх цитокініновою пастою.

Цвітіння

Гібіскус цвіте безперервно з кінця весни до кінця літа. Окремі квітки можуть з’являтися у будь-яку іншу пору року.

Заохочуючи рослину перейти в стан спокою взимку ви отримаєте безліч квітів у теплу пору року. Скоротіть поливи в цей період, зупиніть підживлення, знизіть температуру утримання та перенесіть рослину у півтінь.

Намагайтеся не переміщати рослину зі сформованими бутонами на нове місце. Виносьте рослину на вулицю в теплу пору року, подбавши про укриття від прямого сонця, дощу та сильних поривів вітру.

Як пересадити китайську троянду

Гібіскус пересаджують щорічно навесні – у березні, відразу після обрізки. Майте на увазі, що гібіскус цвіте краще у відносно тісному контейнері. Для висадки підберіть горщик із великими дренажними отворами. У великих кадкових рослин, пересадка яких складна через габарити, міняйте верхній шар грунту товщиною 5 – 7 см на свіжий щорічно, навесні.

Щеплені рослини не варто заглиблювати в ґрунт – місце щеплення має підніматися на кілька сантиметрів над ґрунтом. При пересадці уважно оглядають кореневу систему і підрізають старі коріння , що згнили і присипаючи місця зрізів товченим деревним вугіллям.

Розмноження гібіскусу

Найбільш поширений способом розмноження – вегетативне за допомогою живців.

Гібіскус розмножується напів здерев’янілими стебловими або верхівковими живцями довжиною 8 – 15 см з 3 – 5 міжвузлями, навесні або влітку.

• Живці відокремлять гострим стерильним інструментом, роблячи внизу косий зріз.
• З них видаляють нижнє листя і бутони, часто обрізають наполовину верхні, щоб зменшити площу випаровування вологи.
• Нижній кінець живця гібіскуса припудрюють порошком для укорінення.
• Беруть невеликі горщики, викладають на дно дренажний шар заввишки 2-3 см.
• Наповнюють горщики вологим ґрунтом, що складається з торфу та крупнозернистого піску або перліту.
• Поміщають  живці в горщик, заглибивши їх на одне міжвузля.
• Прикривають горщик пластиковим ковпаком або склом для підтримки рівномірної вологості та поміщають  у тепле місце з температурою не нижче 21°С.

У ґрунті живці укорінюються швидше – приблизно протягом місяця, з цього моменту укриття можна знімати. Про успішне завершення процесу говоритиме новий паросток.

Успішно укорінюються живці навіть у воді – для швидшого вкорінення беруть непрозору ємність, а молоді рослини також прикривають прозорою плівкою або склом. На жаль рослини, що укорінюються у воді, а потім висаджені в ґрунт злегка гальмують у розвитку – їх коренева система пристосовується до нових для себе умов.

Інші способи розмноження.

• Можливе насіннєве розмноження, але такий спосіб підійде терплячим квітникарям, а отримані рослини можуть не успадкувати всієї краси материнських рослин. Свіже насіння має гарну схожість. Посів насіння проводять навесні. Сіянці гібіскусу розміщують у теплому місці, у притіненні від прямих сонячних променів та під укриттям із прозорого пластикового ковпака. З появою нових паростків ковпак знімають.
• Іноді як спосіб розмноження використовують щеплення і тоді один і той же щеплений кущик гібіскуса стає володарем найрізноманітніших за формою та забарвленням бутонів. Такий спосіб підходить, наприклад, для сортових гібіскусів, які в домашніх умовах вкоренити важко.
• Існує цікавий спосіб розмноження повітряними відведеннями прямо на кущі. Стебла рослин обрізають по колу до білої частини гострим стерильним інструментом, присипають порошком для укорінення поранену поверхню і покривають місце надрізу поліетиленовим пакетом, з живильним ґрунтом. Через деякий час під пакетом з’явиться коріння.

Шкідники та хвороби домашнього гібіскусу

• При надто сухому повітрі та нестачі вологи у ґрунті рослина може скинути бутони.
• Взимку опадає листя якщо рослині занадто холодно або вона піддається впливу холодних протягів.
• Нове листя маленьке і хирляве, рослина відмовляється цвісти – дається взнаки брак поживних речовин у грунті.
• Рослини витягуються при нестачі світла, відмовляються цвісти, а нижня частина стебел оголюється.
• Гібіскус жовтіє у разі виникнення кореневої гнилі.
• Листя жовтіє при недостатньому вмісті азоту в грунті.
• Хлороз настає при дефіциті заліза в ґрунті – при цьому захворюванні листя жовтіє і опадає. Для заповнення дефіциту заліза проводять позакореневе підживлення хелатом заліза, завдаючи поживний розчин на листові пластинки прямо з дрібного розпилювача.
• Рослини охоче скидають бутони при пересушуванні субстрату під час цвітіння.

З комах-шкідників рослина може бути уражена щитівкою та павутинним кліщем; листя гібіскуса стає липким і деформується при зараженні попелицею.

Павутинний кліщ

Малопомітне павутиння на листі, пожовтіння та опадання листя при широкому ураженні свідчать про появу павутинного кліща. Поверхня листових пластин стає мертвою та покривається невеликими тріщинами. Розвиток рослин сповільнюється.

Рослини можна промити під душем та залишити у ванній кімнаті у вологій атмосфері на півгодини. Опромінення ультрафіолетовою лампою щотижня протягом 2 хвилин допоможуть рослині одужати. Хімічні препарати на основі піретруму, сірчані порошки, Фітоверм, Актеллік досить ефективні.

Попелиця

На листових пластинах з’являються клейкі крапельки, листові пластинки згортаються та деформуються, ніжні бутони та молоді листочки чахнуть. На верхівках пагонів, бутонах чи нижній стороні листових пластин можна побачити колонії комах. Квітки уражених попелиць рослини можуть стати деформованими.

Народні способи боротьби: настій кропиви, відвар листя ревеню, полину, мильний розчин, настій тютюну та кульбаби, цибулі, чорнобривців, деревію, пижми, опудрювання деревною золою.

Хімічні препарати: сірчані порошки, обробка зеленим калійним милом зеленої маси без попадання в ґрунт, Децис, Актеллік, Фітоверм.

Щитівка

Клейкі крапельки на листі, невеликі жовті плями на поверхні листових пластин. При великому поширенні щитівки сприяють висиханню та опаданню листя. Квіти уповільнюють свій розвиток

Допомагає обприскування мильно-спиртовим розчином. Личинки щитівки не люблять настою часнику, також використовують засоби на основі піретруму. Хімічні препарати  Фітоверм, Актеллік, Фуфанон.

Види Гібіскусу

Рід включає в себе понад 150 видів. Найбільш розповсюджені види у вуличному середовищі це гібіскус сирійський та трійчастий.

Окремо варто відзначити Гібіскус Ряболистий або Варіегатний (hibiscus variegated) — рослина, яку відрізняє не тільки рясне і тривале цвітіння, але і незвичайне, яскраве забарвлення листя. На зелених листових пластинках даного сорту зустрічаються всілякі цятки, плями та мітки білого, світло-зеленого, рожевого і навіть бордового кольору.

Гібіскус Шифон (Hibiscus Chiffon) — ніжний махровий сорт гібіскуса з дуже рясним цвітінням. Внутрішні пелюстки на квітках набагато менше зовнішніх, зовні часто мають контрастні цятки на поверхні. Відтінки квіток включають білий, рожевий, бузковий, лавандовий, блакитний, діаметр квітки досягають 10 см.

Гібіскус Таїтський (Hibiscus Tahitian) —  загальна назва абсолютно неймовірного забарвлення сортів гібіскуса. Квітки прості або махрові, пофарбовані у всі кольори веселки, часто утримують 2 і більше відтінків. Листочки прості, глянсові, темно–зелені, створюють відмінний контраст із квітками.

Гібіскус Різнолистний (Hibiscus heterophyllus)

Високий і швидко розвивається вічнозелений, квітучий чагарник висотою до 6 м. Листя вузько – розділені на 3 вузько – ланцетних, темно – зелених, злегка зігнутих вздовж центрального прожилки пальців. Квітки великі – білі, рожеві чи жовті, з темним центром.

Гібіскус Трав’янистий або Болотяний (Hibiscus herbaceous)

Багаторічна ефектна квітуча рослина, яку часто вирощують у відкритому ґрунті. Основною особливістю цього типу є те, що на зиму вся надземна частина відмирає і щовесни відростає заново. Цвітіння у цього підвиду дуже тривале, але менш рясне, ніж у звичайного гібіскуса, а ось квітки просто величезні – в діаметрі досягають 40 см. В даний час виведені прості, махрові та напівмахрові сорти. Колірна гама знаходиться в межах білого, рожевого та червоного відтінків, листя, залежно від сорту, може бути як зеленим, так і бордовим.

Гібіскус Мінливий (Hibiscus Mutabilis)

Великі чагарники з стеблами, що рясно гілкуються, зеленим, великим листям, що досягають в довжину 18 см. Листові пластинки мають невелике опушення з нижньої сторони. Основна особливість цього виду полягає в тому, що рослини можуть змінювати відтінок квіток – тільки бутони, що відкрилися, на рослині пофарбовані в білий колір, а через три – чотири дні ті ж квітки стають темно – рожевими або бузковими. Існують напівмахрові та махрові сорти цього чагарника.

Гібіскус Сабдарифа (Hibiscus sabdariffa)

Легкий, повітряний чагарник з тонкими прямостоячими пагонами, що рясно гілкуються. Листя пальчасте, складається з 3 – 5 сегментів, зелене, глянсове, зігнуте по центральній жилці, розташоване чергово. Квітки білі або кремові, діаметром до 10 см. Бутони рослини використовують у їжу як у свіжому вигляді, так і для приготування різноманітних десертів та освіжаючих напоїв. Вважається, що даний вид гібіскусу має сечогінну, жарознижувальну і проносну дію.

Гібіскус Китайський (Hibiscus rosa-sinensis)

Вічнозелений чагарниковий або деревоподібний гібіскус, який в оптимальних для себе умовах може досягати висоти 2 – 5 м. Листя зелене, глянсове, широко – ланцетове, з дрібними зубчиками по краю. Квітки великі, одиночні, досягають діаметром 10 см, з м’якими пелюстками червоного, рожевого, жовтого, білого, помаранчевого, світло-блакитного або світло-фіолетового відтінків.

Гібіскус Кленолистий або Червонолистий (Hibiscus acetosella)

Високорослі рослини, які можна розглядати і як декоративні і як квітучі. Стебла товсті, прямостоячі, слабкий розгалужені, досягають висоти 170 см. Листові пластинки червоні, досягають у довжину 10 см, розташовуються почергово і складаються з 3-5 пальців. Краї листя гофровані, покриті невеликими зубцями. Квітки поодинокі, рожеві з темним центром.

Листя даної рослини їстівне, має кислуватий смак і містить більше вітаміну С, використовується для приготування салатів.

Гібіскус Конопляний або Кенаф (Hibiscus cannabinus)

Однорічні або дворічні трав’янисті рослини з прямостоячими стеблами висотою до 2,5 м. Листя зелене, розсічене на 3-7 пальців, досягає в довжину 10-15 см і нагадує листя коноплі, у зв’язку з чим рослина і отримала таку назву. Квітки поодинокі, білі або жовті, з темнішим – бордовим центром, досягають у діаметрі 8-15 см.

Гібіскус Гавайський (Hibiscus clayi)

Досить компактні чагарники висотою 50-90 см. з дерев’яними, розгалуженими пагонами. При вирощуванні у відкритому ґрунті в теплому кліматі можуть досягати висоти 8 м. Листя зелене, глянсове, цілокрає або з дрібними зубчиками, ланцетове. Квітки поодинокі, з 5 вузькими, червоними пелюстками, можуть з’явитися будь-якої пори року на вершинах пагонів.

Гібіскус Трійчастий (Hibiscus trionum)

Невелика однорічна рослина – досягає 90 см у висоту, розвивається швидко. Стебла рясно розгалужені, злегка опушені на вершинах. Листочки красиві, зелені, глянсові, фігурні, пальчато-роздільні, з 3 сегментами, за що рослина і отримала свою назву.

Квітки невеликі, з жовтими, кремовими або білими пелюстками та бордовим центром, залишаються відкритими лише у денний час у ясну погоду. Кожна квітка залишається відкритою лише 1 день, проте численні бутони просто змінюють один одного і кущик залишається у цвіті протягом 1,5–2 місяців.

Гібіскус Мускусний (Hibiscus moscheutos)

Високорослі квітучі багаторічники з вертикальними, не розгалуженими, товстими стеблами. Листя зелене, серцеподібне, на коротких черешках, з дрібними зубчиками по краях листових пластин. Квітки з 5 м’якими, округлими пелюстками, знаходяться переважно у верхній частині рослини і досягають діаметром 10-15 см. Відтінки квіток включають білий, рожевий і червоний, центр часто пофарбований в бордовий відтінок.