Маранта (Maranta) – багаторічна трав’яниста рослина з бульбовою кореневою системою. Паростки можуть бути прямими та такими що стеляться. На молодих пагонах згодом з’являється листя овальної форми з тонким черешком. Кольорова гамма листя залежить від сорту рослини.
Найбільш поширені екземпляри мають зелену листову пластину з яскравим градієнтом. Деякі різновиди маранти відрізняються плямистими вкрапленнями на верхній стороні листя або вираженими прожилками. Нижня частина листової пластини часто має контрастний відтінок.
Незвичайні властивості маранти полягають у скручуванні листя при виникненні несприятливих умов.
У дикій природі маранта розпускається у теплу пору року. Цвітіння рослини відбувається переважно у літній сезон. Кімнатна квітка, на жаль, прикрашається невеликими квіточками дуже рідко, тому домашнє цвітіння вважається унікальним випадком.
Якщо листочки повністю розкриті, значить, квітці затишно та комфортно. Складені та витягнуті листові пластини є сигналом про дефіцит вологи або сонячного світла.
У народі ходить повір’я, що маранта захищає будинок від негативної енергії. Вона вбирає у собі весь негатив, створюючи лише позитивну ауру. Деякі власники квітки помітили, що їхній сон став набагато міцнішим.
У сільськогосподарській сфері корені маранти мають особливе значення – коренева бульба багата на крохмаль. У США маранта вирощується в промислових масштабах, оскільки її коренева система використовується для крохмального борошна. Крім того, порошок з марантового кореня позитивно позначається на системі травлення людини.
Догляд за марантою в домашніх умовах
Потреба маранти у вологому середовищі обумовлює необхідність постійно обприскувати листя та повітря навколо неї. Якісний догляд змушує маранту витягнутись у висоту, через що квітникарі рекомендують проводити обрізку рослини приблизно один або два рази на рік. Після процедури обрізання рослина стає ще привабливішою та багатою на сильні молоді пагони.
Температура та вологість
Влітку у приміщенні, де росте маранта, температура не повинна перевищувати +25 градусів. У зимовий – не повинна опускатися нижче за +18 градусів, квітку бажано забрати подалі від холодних підвіконь та обігрівальних приладів.
Маранта негативно ставиться до низької температури та протягів.
Рослині необхідно забезпечити підвищену вологість повітря. Позначка вологості навколо квітки має бути на рівні 90%. Для досягнення комфортного показника слід регулярно обприскувати листя та контролювати вологість ґрунту. Якщо вода, що використовується для обприскування, не підходить рослині, на листовій пластині утворюються невеликі плями білого кольору.
Якщо після поливу в піддоні залишається вода – її потрібно виливати. Для створення та збереження комфортних умов відстань між піддоном та горщиком повинна бути заповнена керамзитом або мохом, щоб дно горщика не стикалося з надлишком поливу.
Освітлення
Досить цікаво спостерігати за поведінкою маранти під час використання різного освітлення. Якщо квітка відчуватиме дефіцит сонячного світла, то її листя з часом витягнеться і збереться в одну цільну групу. Якщо перенести горщик на сонячну сторону, листя моментально розійдеться по своїх місцях і займає горизонтальне положення.
Рослина віддає перевагу розсіяному світлу. Для її листя дуже шкідливі прямі сонячні промені. Як альтернативний варіант пропонується використовувати лампи денного освітлення, спрямовані виключно на квітку.
Полив
Перш ніж поливати рослину, необхідно на дотик перевірити вологість ґрунту. Він повинен бути трохи підсохлим. У літній період часу ґрунт сохне швидше, тому рослину доведеться зволожувати набагато частіше. У сезон холодів процес поливу та обприскування слід чергувати. Ці процедури одержання вологи маранта любить незалежно від сезону та температурного режиму.
Температура рідини для поливу повинна бути кімнатною.
Категорично заборонено використовувати проточну воду із центрального трубопроводу – у ній присутня велика кількість хлору. Для поливу рослини слід використовувати лише відстояну воду, адже вона залишає у своєму складі тільки корисні речовини.
Підживлення
Маранта, як будь-яка інша кімнатна рослина, потребує своєчасного підживлення. Процедуру слід проводити після посадки рослини або її пересадки з початку весни і до кінця осені. При цьому концентрату вітамінів та корисних речовин необхідно взяти вдвічі менше ніж це вказано в інструкції виробника. Маранта не любить рясних добрив. Саме тому краще завести особливий календар, де можна фіксувати дати підживлення рослини.
В якості профілактики кілька разів на тиждень можна обробляти рослину мінеральною добавкою. Вона є універсальною та підходить для всіх кімнатних квітів. Розводити концентрат нескладно: 1 г підживлення розчиняють в 1 літрі відстояної води.
Пересадка
Процес пересадки необхідно проводити один раз на два або три роки. Найкраща пора року для процедури є весна. Перш ніж пересадити рослину, слід правильно вибрати горщик. Обов’язкова умова – він має бути новим і за розміром трохи перевищувати попередню ємність. Збільшені габарити нового горщика дозволять кореневій системі маранти зайняти горизонтальне положення.
Перш ніж приступити до пересадки, рослину необхідно ретельно оглянути. При виявленні зів’ялого листя і скручених коренів їх слід обрізати. Далі на дно нового горщика викладається шар дренажу. Для комфортного зростання дренаж не повинен бути меншим за 3 см у висоту. В якості ідеальної дренажної системи можна використати биту цеглу або деревне вугілля.
Проводиться пересадка за стандартною схемою: рослина розміщується в горщику, коренева система охайно підсипається землею.
Розмноження
Розмноження живцями
Досвідчені селекціонери радять вдаватися до цього способу у травні чи червні. Процедура вимагає поетапного виконання інструкції, завдяки якій вдасться виростити кілька здорових кущів:
- З основного пагону зрізати кілька живців, на яких росте пара листя. Довжина живця має становити приблизно 8 см.
- Зрізану частину необхідно поставити в склянку, наповнену теплою та м’якою водою. Через місяць у живця почне з’являтися коріння.
- Зародок самостійної кореневої системи слід пересадити у невелику ємність, наповнену торфом.
- Розсаду накрити банкою чи целофановим пакетом, щоб створити ефект парника.
- Ґрунт потрібно періодично провітрювати та злегка зволожувати.
- Після того як живець виріс у самостійну окрему рослину, його можна пересадити в новий горщик для подальшого вирощування.
Розмноження поділом коріння
Цю процедуру необхідно проводити в момент пересадки основної квітки. Розділяти маранту слід з обережністю, оскільки коренева система квітки дуже тендітна. Відокремлені частини слід пересадити в заготовлені ємності, наповнені торфом. Потім пересадженим пагонам створити парник і дочекатися виникнення новенького листя.
Хвороби та шкідники
Навіть невибагливість та терплячість маранти до навколишнього середовища не може гарантувати повноцінне здоров’я квітки. При неправильному догляді рослина може захворіти і зазнати нападів шкідливих комах: павутинного кліща, білокрилки, щитівки, тріпсів. З перерахованого списку комах найбільш шкідливими і небезпечними є павутинний кліщ і борошнистий червець. Аби їх позбутися, потрібно проводити обробку спеціальними дезинфікуючими засобами.
Поява павутинного кліща говорить про низьку вологість повітря навколо рослини. Самі комахи мають дуже маленьке, ледь помітне тільце. Селяться вони переважно на нижній стороні листових пластин.
Борошнистий червець живе на живцях листя, тому виявити його набагато легше, ніж павутинного кліща
Найбільш поширений спосіб лікування полягає у обробці рослини мильним розчином. Це домашній спосіб – потрібно змішати 20 грам мила та 1 літр відстояної води. Обробку слід проводити з інтервалом в один тиждень, не частіше.
Якщо ж народний метод не допоміг, доведеться звернутися до виробничих інсектицидів, серед яких найкращими вважаються «Актеллік» та «Фітоверм». Препарат розчиняється з розрахунку 1 або 2 міліграми суміші на 1 літр води. Отриманим розчином слід обприскати наземну частину рослини.
Якщо шкідники не загинули після першої обробки, процедуру потрібно буде повторити.
Можливі хвороби та проблеми у декоративної квітки:
- Якщо стебло рослини почало підгнивати, його слід вилучити з ґрунту, уважно оглянути корінь. Якщо гниють одночасно і стебло і корінь, потрібно переставити квітку в тепле приміщення і в кілька разів скоротити полив.
- Листова пластина маранти пожовкла, а кінчики стали сухими і скручуються – це основний сигнал про те, що рослині не вистачає рівня вологості. Вирішенням проблеми стане зволожувач повітря та регулярне обприскування вазона.
- Візерунки листових пластин перестали бути чіткими, яскравими, не виділяються і змінюють колір. Причина – надлишок сонячного світла. Для вирішення проблеми необхідно переставити рослину в затінений простір.
Різновиди
В природі зустрічаються безліч яскравих та ефектних екземплярів, наприклад біложильчата маранта, керховена та маранта чорна. У сучасних квітникарів широкого поширення набули двоколірний та триколірний види.
Біложильчата маранта
Батьківщиною квітки є Бразилія, а до Європи її завезли у XVI столітті. Декоративна рослина отримала популярність за рахунок розписного листя невеликої висоти в 30 см, що ідеально поєднується з будь-яким дизайном інтер’єру. За характером квітка невибаглива.
Неповторна краса рослини обумовлюється візерунчастим малюнком листових пластин та градієнтною кольоровою гамою. Нижня сторона листя прикрашена червоними і сизими лініями. Зовнішня частина представлена в темно-зеленому відтінку із сріблястою жилкою в центрі, від якої виходять білі симетричні жилки. З овального листя утворюється прикоренева розетка.
Цвітіння цієї рослини відбувається вкрай рідко, але якщо процес почався, у квітки розпускаються маленькі, білі, ледь помітні квіточки.
Маранта керховена
Відноситься до виду трав’янистих рослин, що мають невеликі розміри. Її листя виростає у вигляді еліпса, з яскраво вираженим зеленим кольором. На верхній стороні листя помітні темні градієнтні плями. У центральній частині листової пластини проходить охайна біла смуга з невеликими відгалуженнями жилок. З нижнього боку листя має червонуватий, іноді голубуватий відтінок.
Дуже рідко у рослини розпускаються маленькі квіточки білого кольору, здатні утворювати незвичайні суцвіття. Відмінна риса маранти керховена полягає у витривалості до умов утримання.
Маранта чорна
Має досить екзотичний вигляд. У ботанічному середовищі рослина має другу назву Маранта Масанжу. За характером квітка досить примхлива, зніжена і вимоглива, не потерпить халатного звернення і не відповідного довкілля.
За розмірами рослина мініатюрна, досить компактна. Овальна листова пластина в довжину досягає 15 см. За кольором листя темне, наближене до чорного кольору. Декоративною прикрасою листової пластини є центральна жилка, що нагадує сталевий роздільник із сріблястими променями.
Маранта червоножильчата
Ще одна назва цього виду – триколірна, була завезена до країн Європи з Бразилії. У дикій природі росте у тропічних вологих лісах.
Листя має еліпсоподібну форму з насиченим темно-зеленим кольором, ближче до країв, що набувають світло-рожевого відтінку. У центрі кожної листової пластини є яскрава червона жилка, від якої виходять червоні промені. Зі зворотнього боку жилка представлена в рожевому відтінку. Декоративний вид листової пластини виражений барвистими візерунками.
Максимальна довжина листової пластини становить 13 см, ширина досягає 6 см. На початку весни у рослини розпускаються ледь помітні квіточки блідо-рожевого відтінку, і вони цвітуть до кінця літа.
Маранта двокольорова
На вигляд маранта двокольорова має велику подібність з видом маранта керховена. Єдина відмінність полягає у забарвленні листової пластини. Зворотний бік листа двоколірного екземпляра має пурпуровий відтінок. У центральній частині верхньої сторони зеленої листової пластини є яскраво виражена жилка. Візерункові краї світло-зелених відтінків плавно з’єднуються з центральною жилкою за допомогою світло-зелених променів.
