Пізньоцвіт (Колхікум)

Пізньоцвіти (Colchicum) у догляді світло- та теплолюбні, віддають перевагу глинистим, добре проникним та дренованим ґрунтам. Усі види мають короткий вегетаційний період, який розпочинається восени, переривається взимку, а далі продовжується наприкінці весни — початку літа.

Цей рід багаторічних рослин відноситься до родини пізньоцвітових та налічує близько 100 видів, які розповсюджені в помірних і субтропічних областях Европи та Азії. Найкраще розвиваються на схилах гір, у степах, напівпустелях. Усі пізньоцвіти отруйні, серед них також є лікарські, медоносні й декоративні рослини. Квітки випромінюють ніжний аромат, який приваблює комах, на початку осені ще багато бджіл, які запилюють рослину.

У народі рослину ще називають крокус осінній. Соковиті квіти рослини добре виглядають в рабатках, бордюрах, кам’янистих садах та поблизу водойм. Завдяки своєму ніжному і зовсім не осінньому забарвленню дуже виграшно виглядають серед рослин із золотистими і червоними квітками. Рекомендують висаджувати пізньоцвіти разом з високими багаторічними квітами, які влітку своїми стеблами маскують відмираючі листки.

Як виглядає колхікум

У рослини велика кількість коротеньких пагонів, на яких розташовуються великі ланцетно-подовжені листові пластини. Листків 2-8, завдовжки 15-30 см. Протягом весни вони ростуть та розвиваються, а до початку літа повністю відмирають. На поверхні бульбоцибулин знаходиться оболонка бурого забарвлення, яка утворює довгу трубку, що охоплює нижню частину квітки.

Більшість видів цвіте восени, однак у деяких цвітіння відбувається навесні. З ґрунту виростають поодинокі квітки, довжиною (разом із зрощеною в трубку оцвітиною) 10-50 см. Квітки великі, двостатеві та шестичленні. Форма пелюсток змінюється від ланцетної до обернено-яйцеподібної, з більш-менш загостреною верхівкою. Колір квітів варіюється від блідо-рожевого до пурпурового, у окремих видів бувають білі, темно-червоні, жовті квітки.

У рослині міститься отрута, що знаходиться в будь-якій її частині.

Річний цикл життя

Щоб краще зрозуміти, що це за рослина, розповім, як відбувається зростання протягом року.

• Навесні, пишною розеткою, виростає соковите, зелене листя, яке піднімається до 30 см.
• Через деякий час біля основи листя починають утворюватися нові цибулини.
• Старі цибулини та листя поступово відмирають протягом літа. Їм на зміну підростають нові бульбоцибулини.
• З однієї бульбоцибулини виростає до 5 квітів. У вересні – жовтні настає пік декоративності рослини, вона квітне.
• Після цвітіння починається дозрівання плодів із насінням. Плодова коробочка має овальну форму.
• Тільки наступної весни ми побачимо дозріваючий плід з насінням, коли будуть відростати нові, зелені листочки.
• До літа дозріє саме насіння.

Посадка колхікума

Пізньоцвіт прикрасить сад у будь-якому архітектурному стилі, легко впишеться у багаторічний квітник. Рекомендується висаджувати поруч із високими багаторічниками, які до осені повністю втрачають декоративність. Ідеально підходять злаки, айстри осінні, хризантеми, всі ґрунтопокровники. Часто висаджується на альпійських гірках, рокаріях, бордюрних посадках. Добре росте, посаджений у контейнери та вазони.

Склад землі може бути різний, але поживний, тоді рослина буде пишнішою і гарною. Ґрунт рослинам необхідний добре дренований, тому що їх коренева система негативно реагує на застій води. Для посадки можна вибрати лужний або кислий ґрунт, а також не дуже важку глину, яка не повинна бути перенасичена вологою.

Де і коли садити

Серпень – найбільш вдалий час для посадки та пересадження квітки. Цибулина в цей період перебуває у стані спокою і має гарний запас поживних речовин. Велика цибулина може дати квітку вже в перший рік.

Для посадки рекомендується вибирати добре освітлені ділянки, проте і в невеликому затінку рослини ростуть і розвиваються цілком непогано. Слід врахувати, що в тінистому місці під деревами, на колхікумі можуть завестися слимаки. По сусідству з такими квітами рекомендується посадити ялівець або півонії, їх красиві листочки відвернуть увагу, коли листя пізньоцвіту стане жовтим і непоказним.

Як садити

Виберіть здорові цибулини пізньоцвітів, вони повинні бути без видимих пошкоджень або гнилі. При висадці потрібно витримувати дистанцію між цибулинами 10-20 см. Невеликі цибулинки треба садити на глибину не менше 8 см, а великі – не більше 20 см. У ґрунт потрібно внести деревну золу (1 літр речовини на 1 метр квадратний), а також суперфосфат (1 повна велика ложка на 1 квадратний метр).

Під час посадки потрібно приділити особливу увагу трубкам на цибулини, які сформовані лусками. Вони повинні обов’язково виглядати із землі, тому що з них згодом з’являться бутони. Обрізати таку трубку не слід, тому що в цьому випадку бутону, що утворився, потрібно буде розсунути важкий шар грунту, щоб вибратися на його поверхню.

Після розміщення цибулин, їх потрібно засипати попередньо підготовленим грунтом та легенько утрамбувати. Полийте посадки рясно та покрийте грунт мульчею, щоб зберегти вологу та підтримувати розвиток рослини.

Догляд за пізньоцвітом

Осіння квітка відмінно росте у відкритому ґрунті. Вирощування не завдасть вам клопоту. Полив слід проводити лише в той час, коли рослина цвіте, і то це потрібно робити лише в період тривалої посухи та спеки. В інший час полив робити не слід, тому що їй вистачатиме природних опадів. Пам’ятайте, що потрібно уникати перезволоження ґрунту. Також треба систематично розпушувати поверхню ґрунту та видаляти бур’ян.

Чим підгодувати

Підживлюємо його навесні будь-якими універсальними квітковими добривами, при цьому готують слабкий розчин (2 грами речовини на 1 л води). Пам’ятайте, що до складу добрива має обов’язково входити азот. Шар мульчі з перегною або компосту теж піде на користь рослині.

Восени, під час цвітіння, можна підгодувати трохи фосфорно–калійним добривом або просто підсипати під кущ перегній.

Як доглядати восени

Після цвітіння цибулини викопувати не потрібно. Рослині не потрібне укриття. Сорти, які погано зимують – виняток. В цьому випадку можете накрити рослину шаром сухої землі або агроволокном. Якщо у вас звичайний пізньоцвіт, то восени з ним нічого робити не потрібно.

Ближче до зими вся надземна частина рослини зав’яне та засохне. Забирати її не потрібно, так утворюється природний захисний шар, що утеплює бульбоцибулини. Деякі садівники для збереження привабливості квітника зрізають зів’ялі квіточки та листя рослини. Однак робити цього в жодному разі не потрібно, цибулинці необхідні всі життєві сили. У зв’язку з цим прибирати з ділянки треба лише ті частини, що відпали самостійно.

Розмноження пізньоцвіта

Розмножити квітку можна насінням або поділом бульбоцибулин на частини.

Розмноження поділом

Більш швидкий та легкий спосіб збільшити площу посадок та кількість посадкового матеріалу. Ділянки зацвітають на 2–3 рік після посадки.

• Викопувати батьківський кущ потрібно в середині літа, коли листя пожовкне і висохне.
• Бульбоцибулини обтрусити від землі, розділити по одній і розкладати в сухому приміщенні, що провітрюється без доступу прямих сонячних променів.
• До серпня зберігаємо висушені цибулини у вентильованому приміщенні.
• З середини до кінця серпня висаджуємо цибулинки на постійне місце. Глибина лунки залежить від розміру цибулини. Дрібні заглиблюємо на 7-8 см, великі до 10-15 см.
• Зверху мульчуємо невеликим шаром компосту.

Розмноження насінням

Насіннєвий спосіб розмноження займає багато часу, вирощена в такий спосіб рослина починає цвісти лише через 6 або 7 років, після того як цибулина виросте і набере сили. Для висіву насіння використовується зволожений, пухкий ґрунт насичений поживними речовинами. Висівають зрілі насінини, практично відразу ж після збирання (як правило, на початку літа). Безпосередньо перед посівом на деякий час їх занурюють у чисту воду.

Перед тим як сіяти насіння, на грядці робляться луночки, на дні яких потрібно розмістити хороший дренажний шар, а поверх нього треба насипати небагато піску. Перші сходи можна буде побачити лише з настанням наступної осені, проте іноді сіянці з’являються дещо пізніше.

Догляд складається з прорідження і поливу сіянців. Полив припиняється після відмирання листових пластин, також не забувайте проводити регулярне прополювання. Молоді рослини потрібно накривати восени, щоб вони не промерзли взимку. Для того щоб виростити квітку з насіння знадобиться досвід і терпіння.

Види Колхікуму з фото

Деякі рослини роду занесені до Червоної книги, як зникаючі види. Властивість зацвітати восени приваблює селекціонерів, і вони постійно виводять нові та незвичайні сорти. Найпоширенішими в культурі є пізньоцвіт осінній (Colchicum autumnale), Colchicum byzantinum, Colchicum bornmuelleri та Colchicum speciosum, на основі яких виведено декілька сортів.

Осінній (Colchicum autumnale)

Пізньоцвіт осінній — найвідоміший серед декоративних представників роду. Його часто вирощують разом з шафранами, та висаджують під кронами дерев, де вони утворюють яскраві природні клумби, або в альпінаріях. Ареал виду широкий і охоплює практично усю Європу, в Україні найвища чисельність зареєстрована у Карпатах.

Відомий також під народними назвами зимовник чи морозець та занесений до Червоної книги України. Трав’яниста рослина заввишки 10–25 см утворює від 1 до 5 квіток, які бувають рожеві або рожево-пурпурові, зрідка — білі. Квітне у вересні — жовтні.

Чудовий (Colchicum speciosum)

Батьківщиною цього виду є Туреччина, Закавказзя та північна частина Ірану. Висота куща близько півметра. Довжина насичено-зелених листових пластин 30 см. Листя має хвилястий край та відмирає до початку літа. Великі квіти забарвлені в бузковий або рожево-ліловий колір, вони мають довгу білу трубку. Цвітіння починається у вересні. Такий вид має безліч садових форм, наприклад: темно-червона, турецька, біла, гігантська та ін.

Найбільшою популярністю користуються сорти:

• Huxley – рожево-лілові квіточки поступово змінюють своє забарвлення на насичено-пурпуровий
• Waterlily – махрові квітки лілового забарвлення
• Harlekijn має незвичайне забарвлення квітів, з білим центром і фіолетовими краями пелюсток

Візантійський (Colchicum byzantinum)

Вид за зовнішніми ознаками схожий на Чудовий. Ареал зростання: Туреччина та західна частина Європи. Рослина має висоту близько 15-20 см. Квітки великі і дуже видовжені, з чашолистками різних відтінків фіолетового, рожевого або білого. Листя вузьке і довгасте, подібне до листя крокусів. Цей вид колхікуму відносно невимогливий і легко росте в саду, де є добра дренажна система та достатньо сонячного світла.

Борнмюллера (Colchicum bornmuelleri)

Видатний сорт із великими рожево-фіолетовими ароматними квітами, кожна з яких має білу серцевину та помаранчеві пильовики, ці рослини часто неправильно називають «осінніми крокусами» через їхнє осіннє цвітіння, коли вони дають великі чашоподібні квіти на голих стеблах.

Вони найкраще почуваються на багатому, добре дренованому ґрунті та в півтіні. Квітки у висоту досягають 5 см, мають вузьку форму келиха. Забарвлення ніжне. З різними відтінками лілово-рожевого кольору.

Хвороби та шкідники

На пізньоцвіт можуть оселитися равлики та слимаки. Такі шкідники харчуються його листочками. Перезволожений грунт може стати причиною розвитку сірої гнилі.

Щоб уникнути появи слимаків, поверхню міжрядь потрібно покрити шаром дрібного гравію або шкаралупою від яєць. При появі шкідників, їх потрібно забрати вручну.

Сіра гнилизна відноситься до грибкових хвороб. У тому випадку, якщо квітка заражена не дуже сильно, то її можна спробувати вилікувати. Для цього рекомендується зробити обробку куща Топазом, Купроксатом або іншим схожим по дії засобом. Перед обробкою слід зрізати та спалити сильно уражені частини рослини. Потім потрібно переглянути графік поливів.