Ворслея (Worsleya) або блакитний амариліс – це незвичайна рослини з сімейства Амарилісових. Виглядає ця дивна та рідкісна рослина неначе мініатюрна пальма, на верхівці якої лежить розкішний букет акварельно-блакитних квіток-дзвіночків.
Незважаючи на монотипність роду, ворслея вважається однією із найяскравіших у родині Амарилісових. Незвичайна будова і ще оригінальніше цвітіння приємно виділяє його на тлі гіпоаструму та інших видів.
За ефектність рослину також називають імператрицею Бразилії, хоча прізвисько блакитного амарилісу значно популярніше.
Ворслея благородна (Worsleya procera) єдиний представник всього роду, зате незабутній. По-перше, завдяки своїм розмірам. Це чи не найбільший за всіма параметрами представник Амарилісових, у якого і цибулина, і листя, і навіть квіти здаються гігантськими – справжній велетень серед цибулинних багаторічників.
У ворслеї незвичайна цибулина, подовжено-веретеновидна, з товстим, м’ясистим, сильним корінням і дуже довгою, стеблеподібною шийкою аж до 50 см заввишки. Велетенських розмірів диких ворслей — до 1,5 м — кімнатні не досягають, але все одно через габарити, розлоге листя здаються гігантами для звичайного підвіконня. У природі рослини розростаються колоніями, створюючи зарості на кшталт трав. У кімнаті вони випускають пагони рідше та зазвичай намагаються обмежити і «поросль», адже дочірні цибулини розвиваються на шкоду основній рослині, призводячи до відсутності цвітіння.
Хибне «стебло» увінчується віялом, симетричною, що нагадує пучок листя пальми розеткою. Листя у ворслеї також гігантське: при ширині до 15 см і довжині до 90 см, вони згинаються ідеальною серповидною дугою і красуються нерівномірно вираженим паралельним жилкуванням. Жорстка текстура лише підкреслює бездоганний вигин. Листя рослина на відносний період спокою не скидає.
У суцвіття-кисть над листям на жорсткому квітконосі зібрано до 15 квіток. Величезні лійчасті квітки діаметром до 15 см красуються довгою трубкою і хвилястими, загостреними краями чашолистків. Будова квітки схожа на Лілії, три нижні і три верхні пелюстки накладаються одна на одну, створюючи ідеальну вирву. Тичинки великі, красиво згинаються. Лілові або синювато-бузкові на кінцях і в бутонах, квітки вицвітають до майже білого позіху, в якому здається мальовничим дрібний кроп. Насіння в домашніх умовах зав’язується рідко. Вони у ворслеї великі, химерно напівкруглі, темно-коричневі.
Ворслеї традиційно зацвітають на початку літа, але цвітіння безпосередньо залежить від якості освітлення та догляду, тому може не початися зовсім, так і зміщуватися. В ідеальному кліматі оранжерей рослина може цвісти чи не цілий рік.
Умови вирощування кімнатної ворслеї
Через природний ареал ворслея — одна з найособливіших кімнатних бульбоцибулинних рослин. Вся справа в тому, що в природі ця красуня живе біля водоспадів, у специфічному кам’янистому ґрунті. І ці умови тропічної Бразилії і доводиться відтворювати у своєму інтер’єрі. Тому дивуватися з того, що ця дуже дорога рослина залишається рідкісною та ексклюзивною, не доводиться. Адже ідеальні умови для ворслеї можна створити лише у зимових садах.
Освітлення та температурний режим
Для цієї декоративно-квітучої рослини необхідно дуже яскраве освітлення південних або західних вікон. Прямого сонця вона не боїться, а ось на найменшу нестачу світла реагує дуже погано. З осені бажано зміщувати ворслеї на південні вікна або досвічувати.
Ця рослина обожнює перепади нічної та денної температури, сильні контрасти. Ворслея куди гірше справляється зі спекою, ніж з холодом. Оптимальний режим утримання – з денною температурою 22-23 градуси і зниженням вночі на 5-6 градусів. Мінімально допустима температура – 2 градуси тепла. На зиму знижувати температуру необов’язково, але при 16-18 градусах рослина легше переносить не яскраве освітлення.
Провітрювання повинні бути частими, без свіжого повітря рослина чахне. На літо бажано виносити ворслеї просто неба.
Поливи та вологість повітря
При відхиленнях від ідеальної програми догляду у ворслеї страждає насамперед цвітіння. Тому краще стежити за вологістю та намагатися захищати рослину від будь-яких різких змін.
Знайти оптимальну стратегію поливу для цієї рослини непросто через грубий, особливий грунт. Ворслею можна поливати так само, як орхідеї, даючи надлишкам води стікати після тривалого замочування. Але так ризик перезволоження, гнилизни куди вищі. Тому більшість квітникарів віддають перевагу трудомісткій, але надійній стратегії частого щоденного поливу, зливаючи надлишки води з піддонів відразу ж.
На період спокою зупинки зростання поливи скорочують у 2-3 рази, але не зупиняють зовсім, не даючи всихати корінням.
Ворслея дуже чутлива до сухого повітря. Мінімально допустимі показники 40% потрібні для виживання. Але щоб листя зберігало декоративність і рослина цвіло, краще підтримувати вологість на рівні 55-60%. Квітка непогано виносить обприскування, але краще відразу продумати установку зволожувача або піддону з вологим мохом.
Підживлення та склад добрив
Придатний для ворслеї грунт недостатньо поживний, рослина багато в чому залежить від внесення добрив. Тільки протягом періоду відносного спокою підживлення зупиняють.
Переважними є добрива з підвищеною кількістю калію, але підійдуть і звичайні універсальні добрива, які вносять, розчиняючи у воді для поливу. Стандартну порцію можна використовувати 1 раз на тиждень або рівномірно розділити на мікродози для кожного поливу.
Обрізка та пересадка ворслеї
Листя знімають після повного пожовтіння, акуратно, вщент, гострим лезом. Ворслею переселяють у нову ємність, коли не залишиться місця для зростання в старій. Зазвичай пересадку проводять дуже рідко, не частіше ніж 1 раз на 3 роки. Горщики підбирають так, щоб уникнути надлишку субстрату. У занадто широких горщиках рослина замість цвітіння починає активно випускати діток, де жодна не може повноцінно розвиватися. Діаметр горщика підбирають так, щоб до стінок від краю цибулини залишалося близько 4 см. Занадто велика глибина легко компенсується високим дренажем.
Для рослини потрібен грубий, пухкий, невлагоємкий, кам’янистий піщаний грунт. Ідеальною ґрунтосумішшю для ворслеї вважається будь-який дренаж з фракцією близько 5 мм — лава, перліт, вермікуліт, пемза — до якого додали трохи кори хвойних, кокосового волокна, торфу, сфагнуму, крупнозернистого піску. Ґрунт краще продезінфікувати будь-яким зручним способом.
При посадці та пересадці коріння та цибулину потрібно ретельно оглядати, вирізаючи усі пошкоджені тканини. Цибулини обробляють у слабкому розчині марганцівки чи фунгіциду до посадки. На дно потрібно закладати великофрагментарний дренаж. Глибина посадки — та сама, що й до того, слідами на цибулини. Зазвичай у субстрат цибулину занурюють лише до шийки або найширшого місця, над ґрунтом має залишатися як мінімум третина цибулини.
Захворювання, шкідники та проблеми у вирощуванні
Шкідники ворслею помічають рідко, тільки в заражених колекціях і на них можуть перекинутися щитівки, амарилісові та борошнисті черв’яки. Якщо використовувати непрофесійний ґрунт без обробки, не дезінфікувати цибулини, можливо ураження і нематодами, і кліщами.
Але куди частіше втрачають ворслеї через гнили та інші грибні захворювання, що процвітають у холоді та вогкості — стагоноспороза, антракноза, фузаріозу, боротися з якими доводиться екстреними пересадками та багаторазовими обробками фунгіцидами.
Розмноження ворслеї
Переважно простий поділ, розмноження дочірніми цибулинами. Цибулини-дітки можна відокремлювати від материнської рослини тільки при досягненні діаметра в 2 см, з появою сильних власних коренів.
З насіння ворслею виростити можна, але чекати цвітіння доведеться занадто довго, адже тендітні сходи розвиваються дуже повільно. Сіють насіння у вулканічну лаву або пемзу, перліт, вермікуліт, суміш розпушувача з торфом та піском, поверхнево. Створення «тропічних» тепличних умов є обов’язковим.
