Юкка

Юкка (Yucca) – ефектна багаторічна рослина, що належить до сімейства холодкових. Цей рід включає понад 40 видів, які ростуть у субтропіках північноамериканського континенту. На вигляд це деревоподібна вічнозелена рослина з невисоким стеблом, що нагадує стовбур, на якому іноді можуть бути гілки.

У деяких різновидів стебло настільки коротке, що майже не помітне. Від нього відходить велике листя, розташоване спірально.

Через форму листя і стебел, що оголюються з часом, цю рослину часто приймають за пальму.

Прямостоячі білі суцвіття, що з’являються з центру листових розеток, можуть досягати велетенських розмірів – до 2 м завдовжки. Вони складаються з квіток, що нагадують дзвіночки. Довжина кожного з них доходить до 7 см. Пізніше на їх місці утворюються плоди, наповнені чорним насінням розміром до 1 см.

Для кімнатного вирощування придатні найдрібніші різновиди юкки. Листя домашніх рослин у довжину рідко перевищує 50см. Тим не менш, розміри надземної частини залишаються значними, тому як кімнатна рослина юкка частіше зустрічається у великих просторих будинках, холах або офісах. Найбільшу популярність мають екземпляри що гілкуються, з декількома точками зростання.

Цвітіння можна спостерігати тільки у дорослих рослин, що досягли щонайменше 4-річного віку. У природному середовищі рослина зав’язує бутони щорічно, але добитися такого при садовому вирощуванні можна лише максимально наблизивши умови утримання до природних. Для цього особливо важливо дотримуватись необхідної температури і забезпечувати тривалий світловий день. При вирощуванні вдома, її квітами помилуватися навряд чи вдасться.

Особливі властивості

На батьківщині деревце використовують у безлічі різних виробництв. Із зрізаних квітів отримують солодкий сік, використовують пелюстки для приготування страв. З особливого виду, нитчастої юкки, виробляють міцні волокна, з яких роблять канати та мотузки, використовують у паперовій промисловості і на швейному виробництві. Саме ці волокна використали для створення джинсового полотна до того, як звичний предмет одягу став бавовняним.

Листя рослини містять речовини, які можуть застосовуватися в медицині. Коріння деяких видів використовували індіанці як відвар і шампунь.

Догляд за юккою в домашніх умовах

Юкка міцно утримує позиції лідера серед кімнатних квітів. Вона витривала і спокійно переносить відсутність догляду, був би полив. Частих пересадок їй також не потрібно.

Освітлення

Рослина дуже світлолюбна, тому для неї варто забезпечувати яскраве освітлення. Але від прямих променів її все ж таки слід берегти. Найкраще для юкки підійдуть не південні, а добре освітлені західні чи східні вікна. Якщо рослина розташовується в тіні, де їй бракує сонячного світла, варто організувати досвічування флуоресцентними лампами. Вони мають працювати близько 16 годин на добу. Оптимальна відстань приладів від рослини – 30-60 см.

Якщо літо юкка проводить у квартирі, кімнату з нею рекомендують якнайчастіше провітрювати.

У літній період домашню квітку можна переносити на двір. Для рослини підійде світлий куточок, захищений від сильних вітрів та опадів.

Температура

Навесні та влітку в кімнаті, де знаходиться рослина, не повинно бути спекотніше +25°С. Якщо вона довго стояла на спеці чи прямому яскравому сонці, її слід перенести у тінь. Коли кущ трохи охолоне, його листя протирають або обприскують із пульверизатора.

Восени та взимку горщик з квіткою утримують в прохолодному місці (близько +12°С). При цьому в кімнаті має бути світло.

Нестача сонця в цей період може спричинити витягування стебел і втрати охайного вигляду листя (воно блідне та в’яне).

Ослаблення імунітету рослини нерідко призводить до проблем – хвороб та атак шкідників.

Якщо забезпечити холодну зимівлю не вдасться, до глибокої осені рослину краще тримати на вулиці, забираючи до будинку лише перед настанням холодів.

Режим поливу юкки

Режим поливу юкки залежить від кількох факторів. На нього впливають розміри рослини, об’єми та матеріал ємності, в якій вона знаходиться, а також якість субстрату та умови зовнішнього середовища. Влітку і навесні, коли кущ росте, його потрібно поливати дуже рясно. За час між процедурами земля має просохнути хоча б на 5 см углиб. У спеку квітку можна поливати трохи частіше, але підсихання ґрунту все одно слід почекати. Холодна погода, навпаки, передбачає більш рідкісні поливи. Застій води біля коріння може викликати гнильні процеси, саме тому взимку землю в горщику зволожують рідше.

У разі сумнівів, чи варто поливати квітку, слід відкласти процедуру на добу чи навіть дві. У цьому випадку квітка, напевно, не перезволожать, а коротку посуху вона перенесе набагато краще, ніж перелив.

Під час процедури поливу, струмінь води краще направляти до країв горщика, намагаючись не потрапляти на листові розетки або стовбури, що ростуть поруч. Це зменшить ризик розвитку хвороб. Можна поєднувати поливи з підживленням.

Вологість повітря

Окремі види юкки потребують регулярного обприскування або протирання вологою, але не мокрою серветкою. Для цього беруть відстояну воду кімнатної температури. Важливо зволожувати листя рослини, коли воно знаходиться не на сонці, інакше процедура може закінчитися опіками. Найкраще робити це ввечорі, щоб за ніч листя встигло повністю просохнути. Для посилення вологості повітря можна викладати на піддон вологий гравій чи гальку.

Періодично листя будь-якої юкки можна протирати від пилу і бруду, що накопичується. Для цього невеликий кущ можна купати під теплим душем, заздалегідь покривши грунт плівкою.

Грунт

Земля для вирощування має бути поживною і досить пухкою, щоб волога та повітря були доступні для кореневої системи. У магазинах продаються вже готові земляні суміші, але краще її зробити самостійно. Візьміть по дві частини дерну, піску та листової землі і одну частину перегною і ретельно перемішайте. І не забудьте про те, що рослині потрібен дренаж.

Підживлення

У період зростання юкка потребує постійних підживлень мінеральними складами. Зазвичай їх здійснюють із перервою в 2-3 тижні. Для досягнення кращого ефекту рекомендують підгодовувати позакореневим способом. Періодично можна застосовувати для квітки і органічні добрива. Хвору або нещодавно пересаджену рослину підгодовувати не рекомендується. У цьому випадку користі добрива не принесуть і навіть можуть нашкодити.

Особливості пересадки юкки

Юкка потребує пересадки, коли перестає поміщатися в горщику. У цьому випадку коріння розростається настільки, що місця для землі там практично не залишається.

Для пересадки рослини найбільше підходить весна, але допустимо це робити і влітку. На дно майбутньої ємності викладається шар дренажу: керамзиту, цегляної крихти чи гальки. Субстрат повинен мати нейтральну реакцію та може включати торф. Можна придбати готові грунтові суміші для юкки, але в будь-яку землю перед посадкою необхідно додати пісок. Він має становити до третини від основного обсягу.

Пересаджування юкки потрібно здійснювати обережно, намагаючись перевалювати рослину в новий горщик, не турбуючи при цьому земляний ком.

Якщо на корінцях видно сліди гнилі, їх слід обрізати та обробити. Коли ком перемістять на нове місце, порожнечі, що залишаються, по краях засипають підготовленою ґрунтовою сумішшю.

Іноді відсутність пересадок допомагає обмежити зростання куща, щоб він продовжував вільно розміщуватись у квартирі. Для цього практикується метод обрізання коренів. Під час пересадки вкорочують їх на чверть за допомогою гострого інструменту. Зрізи необхідно обробити вугільним порошком, а потім пересадити рослину у свіжий ґрунт. Занадто великі для пересадки юкки вже не чіпають, але щорічно змінюють верхній шар ґрунту в горщику.

Кілька днів після пересадки рослину не рекомендують поливати. До звичайного режиму слід поступово повертатися, щоб квітка встигла відновитися після переміщення.

Правила обрізки

Зазвичай юкка має лише одне стебло, але завдяки обрізці з неї можна сформувати рослину, що гілкується. Крім зовнішньої привабливості, це допомагає створити рослині компактнішу і розлогу крону, а стеблам буде простіше справлятися з вагою листя. В іншому випадку високорослі види можуть упертися в стелю, а стебло з часом продовжить оголюватися.

Для першої процедури знадобиться здоровий молодий кущ заввишки 30-50 см. Для формування найкраще підходить весна.

Оптимальним вважається період, коли рослина вже почала прокидатися після зимового спокою, але ще не увійшла до повної фази розвитку та росту.

Восени та взимку, коли рослина починає відновлювати сили після активного розвитку, турбувати її обрізками не можна. Проводити процедуру влітку також не рекомендують.

За допомогою гострого інструменту зрізається верхівка куща (5-10 см), при цьому листя по можливості намагаються не чіпати, для живцювання воно не підійде. Зрізи посипають товченим вугіллям або обробляють рідким парафіном.

Обрізання бічних пагонів, що ростуть, можна проводити регулярно.

• Щоб отримати гарну крону, гілки юкки можна обрізати так, щоб верхівки нових стебел залишалися на одній висоті або розташовувалися відповідно до задуму.
• Висота ствола, що залишився, не повинна бути менше півметра. Стебла меншого розміру ще недостатньо міцні і стійкі для того, щоб витримати бічні відростки, що ростуть.
• З цієї ж причини товщина основного ствола не може бути меншою за 5-6 см. На такому зможуть вміститися 2-3 пагони.
• За два дні до обрізки рослину рясно поливають: на відновлення їй знадобиться багато вологи.
• Пагони слід зрізати одним рухом гострим ножем або секатором, щоб менше травмувати кущ. Обламувати гілки не рекомендується.
• Якщо потрібно обрізати кілька основних гілок, не варто робити це разом. Краще обрізати по одному стовбуру на рік, інакше рослина надто довго відновлюватиметься.
• Після обрізки рослину потрібно тримати в теплому, але трохи притіненому місці. Нові бруньки почнуть формуватися приблизно за місяць. Якщо для товщини стебла їх утворюється дуже багато, не слід видаляти надлишки, поки вони не почнуть перетворюватися на гілки. Рослина може самостійно визначити, які бруньки пускати у зріст.

Способи розмноження юкки

Вирощування з насіння

Відразу після збирання, насіння юкки висівається в субстрат, що складається з рівних часток дерну, листової землі та піску. Ємність із посівами ставлять під плівку. Після цього потрібно періодично її провітрювати, прибирати конденсат, що накопичується, і стежити за тим, щоб земля в контейнері не пересихала. Зазвичай на сходи доводиться чекати близько місяця. Коли паростки зміцніють, їх пікірують в індивідуальні горщики до 6 см у діаметрі. По мірі розвитку з ними починають поводитися так само, як і з рослиною, що сформувалася. Через рік після посіву сіянці перевалюють у горщики більше. Оптимальна різниця у розмірах ємності – до 3 см.

Розмноження відрізком стовбура

Кущ що розростається, найпростіше розмножити за допомогою відрізків стовбура. Влітку з нього нарізають частини довжиною не менше 20 см. Щоб вони укоренилися, їх поміщають у вологий піщано-торф’яний ґрунт. При посадці не слід їх перевертати, тому потрібно відразу помітити, де низ. Ємність із саджанцями накривають плівкою: це допомагає сформувати необхідну для їх зростання вологість. Оптимальна температура утримання посадок – до +24°С. Саджанці можна тримати на вулиці або вдома, але обов’язково в тіні.

Пересихання ґрунту не допускають, він завжди повинен залишатися трохи вологим.

Заливати саджанці також не можна — поки на стовбурі не з’явиться листя, рослині важче випаровувати зайву воду.

Зазвичай такі відрізки укорінюються протягом місяця чи двох. Зі сплячих бруньок на стеблі почнуть рости свіжі листові розетки. Як тільки вони сформуються, саджанці переносять на освітлене місце і починають доглядати їх, як і дорослу рослину.

Живцювання

Інший простий спосіб розмноження – використання верхівкових живців. Верхівку рослини зрізають гострим інструментом, а зрізи посипають товченим вугіллям. Отриманий живець кілька годин підсушують, щоб дати зрізу затягнутися. Потім його ставлять у банку з кип’яченою водою або ж висаджують у контейнер із вологим піском. Якщо живець стоїть у воді, туди потрібно додати деревне вугілля, яке захистить його від розвитку гнилі. Якщо нижнє листя все ж таки почало підгнивати, його видаляють, а воду повністю замінюють. Коли відростуть коріння, його садять у горщик з відповідним для рослини ґрунтом.

Можливі складнощі вирощування

• Пожовкле листя може бути зумовлене природними процесами. Молода поросль з’являється тільки у верхній частині рослини, тому оголення стовбура юкки пов’язане саме з відмиранням листя, що знаходиться внизу. Обрізати листя, що зав’яло, не рекомендується, краще дочекатися, поки рослина скине їх самостійно.
• Скидання листя –  може бути пов’язане зі змінами в умовах утримання квітки. Так скинути листя може кущ, нещодавно принесений із магазину чи пересаджений. Масове скидання листя також може бути наслідком холодного протягу або дуже низької температури.
• Скручування листя – ще одна ознака холоду. У цьому випадку край листа набуває коричневого кольору. Деякі сорти починають скручувати листя навіть через нічну прохолоду, що йде з вікна.
• Опускання листя – ознака перезволоження.
• Засихання кінчиків листя – наслідок надмірної сухості повітря. Іноді рослина так поводиться через протяги або пересушення землі в горщику.
• Бурі цятки на листі – зазвичай викликані пересиханням ґрунту.
• Бліді плями на листі – утворюються через яскраве пряме сонце. На дотик вони будуть сухими.
• Комахи-шкідники – на рослину можуть нападати білокрилки, павутинні кліщі, а також борошнисті черви та щитівки. Їх позбавляються за допомогою відповідних засобів.

Популярні види юкки

Юкка лише зовні схоже на пальму, але відношення до неї зовсім не має. Ті ж, хто тільки-но почав займатися квітництвом, можуть навіть прийняти її за драцену.

Юкка алоелиста (Yucca aloifolia)

Цей популярний вид мешкає в областях Центральної Америки та деяких країнах Карибського басейну. Вид не відрізняється швидкими темпами розвитку, але за роки може доростати до 8-метрової висоти. Стовбур дорослих екземплярів з часом починає розгалужуватися.

На верхівках гілок знаходяться розетки з жорстким волокнистим листям. У довжину кожен лист може досягати півметра, він має темно-зелений відтінок, помітний шип та зубчики. В’яле листя залишається на стовбурі, опускаючись вниз. Це допомагає рослині берегти вологу та захищатися від палючого сонця.

Доросла юкка цвіте влітку, на ній утворюється велике (до 50 см) суцвіття, що складається з невеликих квіток кремового забарвлення, що нагадують дзвіночки.

Юкка Віппла (Yucca whipplei)

Цей вид має форму куща і найчастіше росте у штаті Каліфорнія, але зустрічається і в Аризоні, а також у Мексиці. Має коротке стебло, а жорстке листя формує розетки що доходять до метра в поперечнику. Довгасте листя має сіро-зелений відтінок. Довжина кожного становить близько метра. На їх верхівках розташований шип, край має зубчики. Суцвіття зовні нагадує квіти алоелистої юкки, але значно перевершує їх за розмірами. У висоту рослина цього виду може досягати 2-х метрів. Розмір окремих квіточок з приємним запахом – 3,5 см. По завершенню цвітіння розетка засихає.

Юкка клювоподібна (Yucca rostrata)

Дерево висотою до 3 м з товстим стовбурем. Має розгалужену крону. Довге шкірясте листя може мати плоску або трохи опуклу форму і смугасте забарвлення. На верхівці листя розташований шип, а на краях знаходяться дрібні зубці. Квітконоси – довгі і складаються з білих квіток. Рослина дуже невибаглива і може переносити як спеку, так і холод.

Юкка коротколиста (Yucca brevifolia)

Цей вид також називають деревоподібним. Рослина мешкає в найпосушливіших районах південного заходу Америки. У висоту сягає 9 м, а обхват її стовбура— до півметра. Нагорі від нього відходить безліч гілок. Листя коротколистої юкки виправдовує свою назву – у порівнянні з іншими видами вона мініатюрніша – до 30 см в довжину і до 1,5 см – в ширину. Листя тверді, їх край усипаний дрібними зубцями, а нагорі, як і в інших видів, розташовується шип. Ближче до верху листок має коричневий колір. Квітконоси також мають більш компактний розмір і квітки світло-жовтого відтінку.

Юкка промениста (Yucca radiosa)

Також називається високою. Може досягати 7-метрової висоти. Рослину відрізняє дуже щільно розташоване вузьке листя, що в довжину доходить до 60 см. При цьому в ширину кожен листок становить не більше 1 см. На кожному розташовані невеликі жолобки. Лист має загострений верх, і в міру наближення до основи звужується. Інша примітна особливість цього виду — тонкі світлі нитки, що відходять від листя, що надають кущу оригінального вигляду. Суцвіття променистої юкки великі – до 2 м – і також мають форму мітла з білими або рожевими квітками.

Юкка нитчаста (Yucca filamentosa)

Північноамериканський різновид. Yucca filamentosa відрізняється відсутністю стебла і дуже довгим корінням, здатним добиратися до великої глибини. Це допомагає рослині уберегтися від сильних заморозків: вона здатна витримувати короткі похолодання до -20. Листя такої юкки має трохи сизе забарвлення, а по краях – сильне опушення з тонких  волосків. У довжину кожен лист досягає 70 см, а в ширину – 4-х см.

Завдяки великій кількості кореневих відростків, подібні рослини можуть сильно розростатися. Велике двометрове суцвіття включає блідо-жовті квітки розміром до 8 см. При цьому повноцінне насіння ниткова юкка зав’язує тільки за допомогою штучного запилення: у природі її запилюють рідкісні метелики.

Юка сиза (Yucca glauca)

Двометровий кущ із невеликим стеблом. Yucca glauca – уродженка західних областей США. Щільні розетки складаються з волокнистого листя зеленувато-блакитного кольору. На краях у них знаходиться біла облямівка або сірі волокна. Довжина кожного листа – до 60 см, а ширина розетки може сягати 1 метра. Суцвіття також має метровий розмір. На ньому розташовуються численні квіти-дзвіночки світло-зелених або кремових відтінків. Насіннєві коробочки цього виду вважаються їстівними.

Юкка славетна (Yucca gloriosa)

Вона ж «римська свічка». Зростає на південному сході Америки. Може нагадувати як кущ із кулястою кроною, так і невисоке деревце. Деревоподібне стебло може трохи розгалужуватися. Листя має блакитний відтінок і в довжину досягає 60 см. По краю розташовані рідкісні зубчики, на верхівці росте гострий шип. Існує і ряболиста форма. Але варто знати, що сік листя цієї юкки може викликати подразнення.

Yucca gloriosa – одна з рекордсменів за розмірами суцвіття. У цього виду його довжина може сягати 2,5 м. Квітки розмірами до 5 см забарвлені в незвичайний кремово-пурпурний колір. Крім зовнішніх особливостей вид примітний стійкістю, йому не страшні періоди холодів чи посухи.

Юкка слонова (Yucca elephantipes)

Вид названий так через схожість стовбура з ногою цієї тварини. Зазвичай є пряморослий кущ або дерево до 10 м заввишки. Від деревоподібного стовбура відходить безліч гілочок. На їх маківках розташовані розетки з жорсткого неколючого листя. Розмір кожного може становити від 0,5 до 1 метра. Довжина суцвіття цього виду до 1м. Воно складається з квіточок в 5 см.

Юкка Трекуля (Yucca treculeana)

Мексиканська різновид, що також зустрічається на півдні Сполучених Штатів. Має деревоподібний стовбур з малою кількістю гілочок. Незважаючи на повільні темпи зростання, розміри рослини можуть досягати 5 м. Листя блакитно-зеленого кольору зібране в щільні розетки. Вони можуть бути як прямими, так і трохи вигнутими. У довжину кожен лист перевищує 1 м, ширина доходить до 7 см. Дорослі екземпляри утворюють суцвіття до 1 м завдовжки з білих квіточок, що мають пурпуровий відтінок.

Юкка Шотта (Yucca schottii)

Таку юкку ще називають великоплідною. Вона воліє рости на піску. У природі мешкає у південних районах штату Арізони. Її стовбур має висоту до 4 м і може трохи розгалужуватися. Листя – жорсткі і прямі, в довжину можуть доходити до 0,5 м, в ширину складають близько 4 см і мають світле забарвлення. По краю листа розташовані тоненькі нитки. Гілки, як і квітконос, мають трохи відігнуту форму.

Юкка південна (Yucca australis)

Також називається нитконосною. Yucca australis – дерево висотою до 10 м, яке може розгалужуватися у верхній частині. Тісно розташоване листя має насичено-зелений колір. Їхня довжина становить до 30 см, ширина — до 3 см. По краю листя вкрите нитками. Суцвіття цього виду незвичайне – воно розгалужується і не підноситься над рослиною, а звисає з нього. Розміри його доходять до 2-х метрів, а квітки мають ніжне кремове забарвлення.